Робота в Windows 7 MS Word

Робота в MS Word

Історично папір є основним засобом обміну інформацією між людьми. Комп'ютер набагато підвищив можливості електронного обміну інформацією, але документи, представлені у "паперовому" вигляді, і сьогодні мають особливу цінність, хоча б тому, що на них можна поставити підпис і печать.
Документ – це носій інформації. Від латинського слова document (doceo – "вчу" або "повідомляю"). Діловодство – це процес створення, обробки і зберігання документа. Історія створення документів тісно пов'язана з еволюцією малюнка та писемності. Наскельні малюнки були першими повідомленнями, що передавали інформацію від однієї людини до іншої. 
В різні часи матеріальними носіями документа були клинописні таблички і папірус, берестяні грамоти і пергамент. Документ проробив довгий шлях в історії, доки основним матеріалом його створення не став папір. В наш час існує велика кількість електронних друкарських машинок, в яких запам'ятовуючий пристрій може зберігати декілька сторінок тексту. Але справжня революція у діловодстві відбулася з появою ПК.
В російській мові термін "документ" з'явився завдяки Петру І, який одночасно з цим запровадив і відповідну регламентацію роботи з документами, яка тепер отримала назву "діловодство". Документи містять в собі інші об'єкти: тексти, малюнки, таблиці і т.п. Як правило, документ багатофункціональний, але його основна функція – зафіксувати інформацію так, щоб в подальшому її можна було б обробляти, зберігати, передавати і використовувати. Документи можуть бути класифіковані по типу носіїв (паперові і магнітні) і по змісту – первинні і збірні. Первинні фіксують вихідні дані, збірні – містять збірну інформацію з декількох первинних документів.
Більшість документів, призначених для друку на папері, а також багато електронних документів є текстовими, тобто являють собою блоки тексту, що складаються зі звичайних слів, набраних звичайними символами (літерами, цифрами, розділовими знаками та ін.). При роботі з текстовими документами комп'ютер перетворюється у подібність до дуже потужної і "інтелектуальної" друкарської машинки. При підготовці текстових документів на комп'ютері використовуються три основні групи операцій. Операції введення дозволяють перевести вхідний текст із його зовнішньої форми в електронну, тобто у файл, що міститься на комп'ютері.
Під введенням не обов'язково розуміється машинописний набір за допомогою клавіатури. Існують апаратні засоби, які дозволяють виконувати введення тексту шляхом сканування паперового оригіналу, і програми розпізнавання образів, призначеної для переведення документа з формату графічного зображення в текстовий формат. Операції редагування (правки) дозволяють змінити вже існуючий електронний документ шляхом додавання або знищення його фрагментів, перестановки частин документа, злиття декількох файлів в один або, навпаки, розбиття єдиного документа на декілька більш малих. Введення і редагування при роботі з текстом часто виконують паралельно. При введенні і редагуванні формується зміст текстового документа. Готовий за змістом текст, як правило, потребує форматування. Воно спрямоване на надання тексту необхідної форми і підвищення його виразності шляхом використання різноманітних шрифтів і включення в текст ілюстрацій. Більшість програм, призначених для підготовки текстів мають вбудований набір шаблонів документів або дозволяють ці шаблони легко підготувати. З їх числа користувач може з легкістю обрати той, який підходить, і текст швидко набуде необхідного зовнішнього вигляду. Такими шаблонами, наприклад, можуть бути фірмові бланки, факси або одна зі стандартних звітних форм. Оформлення документів задається операціями форматування. Команди форматування дозволяють точно визначити, як буде виглядати текст на екрані монітора або на папері після друку на принтері.
Усі електронні текстові документи потребують введення і, звичайно, редагування, проте форматування документа не завжди є обов'язковим. Наприклад, при написанні тексту комп'ютерної програми форматування не вимагається, оскільки вихідний текст призначений не для друку, а для подальшої обробки програмою–компілятором. Більш того, форматування текстового документа в багатьох випадках шкодить справі, оскільки інформація про форматування заноситься в текст у вигляді невидимих кодів. Наявність подібних кодів може заважати певним програмам працювати з текстами. Таким чином, історично склалася ситуація, при якій деякі документи потребують форматування, а деякі – ні. Виявилося зручним мати різні програми: одні з них використовуються лише для введення і редагування тексту, а інші дозволяють також його форматувати. Перші програми називалися текстовими редакторами, а другі – текстовими процесорами.
Текстові процесори дозволяють також вставляти в текстовий документ об'єкти нетекстової природи (графічні, мультимедійні та інші). Ці текстові редактори зберігають у файлі "чистий" текст і завдяки цьому сумісні один з одним. Різноманітні текстові процесори записують у файл інформацію про форматування по–різному і тому несумісні один з одним. Однак в багатьох текстових процесорах є можливість перетворення тексту з одного формату в інший. Текстові редактори можуть класифікуватися за багатьма ознаками: за кількістю алфавітів, які можна використовувати (одноалфавітні та багатоалфавітні); за формою представлення тексту (лінійні – "чистий" текст без індексів, без показників степеня, без математичних формул, тощо та нелінійні – текст із знаками інтегралів, коренів квадратних, із символами для побудови малюнків); за способом використання (автономні – для одного користувача та мережні – для скорочення паперового документообігу між різними користувачами, організаціями, установами) та за призначенням (загального призначення та спеціального – для роботи з науковим текстом, у видавничій системі). У склад системи Wіndows входить стандартний текстовий редактор Блокнот і простий текстовий процесор Word Pad. Неформатовані текстові файли в системі Wіndows мають розширення .TXT, а файли Word Pad – розширення .DOC.
Стандартна програма Word Pad є дуже спрощеною версією професійного текстового процесора WORD. Ця програма випус– кається компанією Mіcrosoft і за багато років пройшла довгий шлях розвитку. Остання версія програми має назву WORD. На першому етапі роботи з друкованим виданням потрібно встановити параметри його сторінок. До них відноситься: розмір і орієнтація аркушу, величина полів, відстань від колонтитулів до верхнього і нижнього країв сторінки. Встановлені параметри можуть бути змінені в процесі роботи над виданням. Параметри сторінок можуть бути однаковими для всього видання, а можуть бути різними в різних розділах (як правило, це відноситься до колонтитулів).
Розміри аркушів паперу часто класифікують згідно стандарту. Стандарт – зразок, який задовольняє за своїми ознаками, властивостями якостям, що визначаються правилами. Площа основного формату (А0) дорівнює квадратному метру, а сторони: 0,841 м і 1,189 м. Кожен наступний формат отримується з попереднього поділом навпіл більшої сторони:
А0  –  841 х 1189  А6  –  105 х 148
А1  –  594 х 841 А7  –  74 х 105
А2  –  420 х 594  А8  –  52 х 74
А3  –  297 х 420 А9  –  37 х 52
А4  –  210 х 297 А10  –  26 х 37
А5  –  148 х 210  А11  –  18 х 26
Площа допоміжного формату B0 (1000 х 1414 мм) дорівнює 1,414 м2. За кордоном розповсюджені формати: Letter (21,59 х 27,94 см) і Legal (21,59 x 35,56 см). 
Стандартні поля ГОСТ і на практиці:
Ліве – 20 – 35 (для зручності переплетення) 
Праве – не менше 8 – 10 
Верхнє – не менше 10 – 20 
Нижнє – не менше 8 – не менше 20 
Для документів А5 формату нижнє поле повинно бути не менше 15 мм. При виборі розміру сторінки потрібно орієнтуватись на друкуючий пристрій. Так, аркуш формату А4 можна роздрукувати на будь–якому з сучасних принтерів, тоді як формат А3 підтримується лише спеціальними модифікаціями принтерів. Орієнтація сторінки може бути книжкова (висота аркушів більша від ширини) або альбомна (висота аркуша менша від ширини). При виставлені величини полів передусім необхідно визначити, односторонній чи двосторонній друк буде використовуватись. При односторонньому друці зміст друкованого видання розміщується лише на одному боці друкованого аркушу (такий друк часто використовується при оформленні докладів, рефератів, дисертацій і т.п.). В цьому випадку розрізняють верхнє, нижнє, ліве і праве поля. При підготовці журнальних і книжкових видань використовується двосторонній друк. Тут розрізняють так звані дзеркальні поля, а також замість лівого і правого полів використовують поняття внутрішніх і зовнішніх полів. Багатовіковим досвідом видавництва книжок було встановлено, що досить великі поля знижують навантаження на зір і полегшують сприйняття інформації, в той час як маленькі поля таке навантаження істотно збільшують.
Крім того, були встановлені деякі співвідношення між величинами полів. Найменшим повинно бути поле біля переплетення (іноді його називають корінцевим), тобто ліве поле при односторонньому друці і внутрішнє при двосторонньому. Дещо більш широким повинно бути верхнє поле. Наступне за величиною праве, або зовнішнє, поле, і найбільше – нижнє. Така величина полів пояснюється особливостями людського зору. Око людини бачить середину кожної вертикальної лінії дещо вище, ніж вона розміщена насправді, тому середина смуги набору повинна бути дещо вище середини сторінки. При перегляді розгортки видання внутрішні поля зливаються в одне велике, з чого випливає, що для покращення зорового сприйняття смуги повинні бути дещо зсунуті до середини. При введенні тексту необхідно дотримуватись наступних правил. В багатьох сучасних текстових редакторах перехід на наступний рядок в процесі набора тексту відбувається автоматично, не потребуючи введення спеціального символа. Закінчення абзацу маркірується натисканням клавіші <Enter>, що дозволяє перейти на новий рядок.
Пробіл обов'язковий після пунктуаційного знаку; перед розділовим знаком пробілів не ставиться. 
Встановлення спеціальних розділових знаків
Знаки    Клавіша або комбінація клавіш 
Дефіс    <–>
Нерозривний дефіс  <СTRL> + <Shіft> + <дефіс> 
Тире    <СТRL> + <Shіft> + <сірий мінус> 
Нерозривний пробіл  <CTRL> + <Shіft> + <пробіл> 
Знак "дефіс" ставиться без пробілів, наприклад: файл–сервер, хто–небудь. Для покращення зовнішнього вигляду документа можна використовувати "нерозривний дефіс", який вводиться за допомогою одночасного натискання клавіш <Ctrl>+ + <Shіft> + <дефіс>. "Нерозривний дефіс" перешкоджає не– бажаному перенесенню слів, що містять дефіс (у місці його розміщення). Знак "тире", або як його ще називають "довге тире", ставиться з пробілами до і після знаку за допомогою одночасного натискання комбінації клавіш <Ctrl> + <Shіft> +
+ <сірий мінус> (знак "мінус" на цифровій клавіатурі). Наприклад, "наступний етап – редагування". Знак "нерозривний пробіл" перешкоджає символам, між якими він поставлений, розміщуватись в різних рядках і зберігається фіксованим при будь–якому вирівнюванні абзацу (не може збільшуватися, на відміну від звичайного пробілу). Цей знак дуже зручно застосовувати при введені дат (які не прийнято розміщувати в двох рядках), прізвища з ініціалами і т.п. Ставиться "нерозривний" за допомогою одночасного натискання комбінації клавіш <Ctrl> + <Shіft> + <пробіл>. Слова в лапках або дужках не повинні відділятися від них пробілами. Для введення римських цифр використовуються великі латинські літери І, V, X, L, C, D, M. Wіndows (і більшість програм для Wіndows, включаючи Word), використовують метод, що називається WYSІWYG – відображенням інформації. WYSІWYG – це абревіатура від What you see іs what you get (що ти бачиш, то й отримаєш). Під цим розуміється, що на екрані бачите приблизно те, що буде роздруковано.
Текстовий редактор WORD для WІNDOWS
Загальні відомості про текстовий редактор WORD
Текстовий редактор Word є одним з найпростіших текстових редакторів. Це обумовлюється в першу чергу його численними перевагами, до яких у першу чергу належать широкі функціональні можливості. Важко знайти таку задачу при роботі з текстами, яку не можна було б розв‘язати засобами Word.
Широкому використанню Word сприяють вбувовані в нього засоби перетворення файлів, створених іншими текстовими редакторами, в файли формату Word і навпаки. Існує декілька версій Word для Wіndows, кожна наступна версія сумісна, як правило, з попередніми версіями і має додаткові можливості. Для встановлення Word в Wіndows слід виконати команду Пуск/Настройка/Панель управлений. Потім на панелі управління слід вибрати елемент Установка и удаление программ, поставити першу дискету або компакт–дисків накопичувач і натиснути кнопку Установить. В процесі встановлення на екрані появляються інструкції(варіант встановлення, зміни диску і т.д.), які слід виконувати. Варіанти встановлення відрізняються додатковими можливостями, а значить, і програми, які ці можливості реалізують.
Для запуску Word слід виконати команду Пуск / Программы / Mіcrosoft Word, після чого на екрані появляється вікно редактора
Вікно редактора Word
Вікно редактора Word має декілька стандартних елементів. Одні з них постійно присутні на екрані, інші можна викликати за бажанням користувача. Розглянемо призначення цих елементів.
Рядок заголовка. Верхній рядок екрана є рядком заголовка, стандартного для Wіndows. В ньому виведене ім’я програми (в даному випадку Mісrosoft Word). Крім цього в рядку заголовка є чотири кнопки: одна з лівого краю і три– з правого. Ліва кнопка – це кнопка виклику управляючого меню. Управляюче меню є типовим для будь–якого вікна Wіndows. Перша з правих кнопок згортає вікно до піктограми, друга – відновлює нормальний розмір вікна, третя – закриває вікно.
Файл  – робота з файлами документів;
Правка – редагування документів;
Вид  – перегляд документів, інших об’єктів;
Вставка – вставка в документ малюнків, діаграм, поточної дати і часу, формул та
Формат – форматування документів (встановлення шрифтів, параметрів абзацу);
Сервис – сервісні функції (перевірка орфографії, встановлення параметрів настроювання Word);
Окно  – робота з вікнами документів;
?  –  довідкова інформація про Word.
Кожний пункт меню має відповідне підменю. Для відкриття меню слід натиснути клавішу [Alt] або [F10]. Після цього один з пунктів меню виділиться інверсним кольором.
Для виділення потрібного пункту меню слід користуватись клавішами горизонтального переміщення курсору. Для відкриття виділеного пункту меню слід натиснути клавішу [Enter]. Відкрити меню зручніше за допомогою миші, встановивши курсор на потрібному пункті меню і натиснути ліву кнопку.
В підменю потрібний пункт може бути вибрано або за допомогою мишки(встановити курсор миші на потрібний пункт і натиснути ліву кнопку) , або за допомогою клавіатури.
В Word існує ще один спосіб виклику команд. Клацання правою кнопкою миші на виділеному тексті або слові призводить до виведення на екран контекстного меню. Це меню містить команди, які можна застосувати до виділеного об’єкту.
Користувач має змогу відмінити останню введену команду, виконавши команду Правка/ Отменить.
Панелі інструментів. Під рядком меню розміщуються звичайно панелі інструментів. Панелі інструментів – це рядок кнопок, при натискуванні на які виконується певна дія. Для натискування кнопки слід клацнути мишкою по кнопці. При фіксації курсору миші на кнопці під нею з’явиться її назва, а в рядку стану – коротка довідка про призначення кнопки. Ряд кнопок дублюють відповідні команди меню.
Для вибору потрібної панелі потрібно користуватись командою Вид / панели инструментов. При цьому на екрані з’явиться вікно діалогу Панели инструментов, у списку якого можна вибрати необхідні панелі.
По замовчуванню Word виводить на екран панелі інструментів Стандартная і Форматирование. Деякі панелі інструментів виводяться на екран автоматично при виконанні певних дій. 
Вікно діалогу. Для виконання деяких команд потрібно вводити допоміжну інформацію. Так, для виконання команди Файл/ Открыть необхідно вказати дисковод, каталог та ім’я файла. Для введення такої інформації використовують вікна діалогу.
Вікно діалогу містить ряд елементів: кнопки, списки, прапорці, рядки введення. Ці елементи розміщуються за тематичними групами, які називають полями. Групи мають заголовки, що закінчуються двокрапкою. Перехід від групи до групи здійснюється або за допомогою миші, або при натискуванні клавіші [TAB]. Переміщення всередині групи здійснюють за допомогою клавіші переміщення курсору.
В разі введення допоміжної інформації у вікно діалогу здійснюється вставленням прапорців і перемикачів, вибір елементів із списку, введення і редагування тексту в полях введення.
Прапорці являють собою невеличкі квадрати, в яких в разі їх ввімкнення з’являється галочка. Прапорці вставляються незалежно один від одного.
Перемикачі(зображуються у вигляді кола) використовують тоді, коли необхідно використати одну з двох опцій. Вибраний перемикач відрізняється від інших темною крапкою всередині кола.
В рядки вводиться текстова інформація. Останнє можна вибрати із списку імен файлів або набрати в рядку введення. Рядок введення можна редагувати.
Списки використовують для вибору одного з декількох варіантів (наприклад, вибір шрифту). Поки маркер знаходиться всередині цього шрифту, його можна гортати за допомогою клавіш переміщення курсору. Елемент списку виділяється натискуванням лівої кнопки миші (клавіші Enter). Особливою формою списку є однорядкові списки, в яких показано тільки перший елемент. Такі списки мають праворуч стрілку, напрямлену вниз. Для розкриття такого списку слід встановити курсор миші на стрілку і клацнути ліву клавішу миші і натиснути комбінацію клавіш [Alt – стрілка керуванням курсора]. Після розкриття списку і вибору елемента список знову закривається. Деякі однорядкові списки, елементом яких є число, мають справа дві стрічки, напрямлені вгору і вниз. При клацанні мишею на стрілці, направленій вниз, значення елемента зменшується, а по стррілці, направленій вгору,–збільшується.
В правій частині або внизу вікна розміщені кнопки управління діалогом. Кнопка ОК (клавіша [Enter]) закінчує діалог з підтвердженням усіх змін, після цього Word виконує команду.
Кнопка ОТМЕНА (клавіша [Esc]) анулює всі зміни; діалог закінчується, але відповідна команда не виконується.
Багато вікон діалогу мають таку кількість полів, що їх не можна вивести одночасно. В цьому випадку діалог організовується за сторінками–вкладинками. Кожна обкладинка має у верхній частині ім‘я. Для відкриття вкладинки слід встановити курсор миші на імені і натиснути кнопку миші.
Вікна документів
Word є багатовіконним редактором. Всередині вікна редактора може існувати декілька документів. Користувач може встановлювати розмір і положення кожного вікна традиційними засобами. В кожному вікні може редагуватись свій текст.
У верхньому рядку розміщується заголовок вікна, який включає ім‘я файла, що редагується. Якщо у вікно не завантажено файл, то в заголовку вказується ім‘я Документ. Праворуч і знизу розміщені смуги вертикальної і горизонтальної прокрутки. Смуги мають маркери, які показують в якому місці документа знаходиться в даний момент користувач. Перемістивши маркер на потрібну позицію смуги прокрутки, можна перейти в будь–яке місце документу.
Під рядком заголовка розміщується горизонтальна лінійка, на якій розміщені маркери відступу рядків, абзаців, позицій табуляції. Горизонтальну лінійку можна вилучити з екрана за допомогою команди Вид / Линейка, а потім за допомогою цієї самої команди повернути на екран. 
Одне з вікон є активним. Активне вікно зображується на передньому плані і може закрити інші вікна. В активному вікні знаходиться текстовий курсор і горизонтальна риска. Текстовий курсор вказує місце, куди можна вводити символи. Горизонтальна риска визначає кінець тексту.
В нижньому рядку редактора Word вводиться рядок стану. Він містить інформацію щодо активного вікна:
Стр і– курсор знаходиться на і–й сторінці:
Разд в– курсор знаходиться в в–му розділі:
К/р– від початку документа до курсора–к сторінок, весь документ містить р сторінок;
На 5 см– відстань від курсора до верхньої межі становить 5 см;
Ст t– курсор знаходиться в t–му рядку поточної сторінки;
Кол W– курсгор знаходиться в W–й колонці;
Робота з вікнами здійснюється за допомогою меню Окно. Команди цього меню дозволяють відкрити нове вікно, міняти розташування вікон, зробити активним будь–яке вікно.
Адаптація до вимог користувача
Word має могутні засоби для адаптації до вимог конкретного користувача. За їх допомогою можна змінити зовнішній вигляд екрана редактора, параметри редагування, перегляду, збереження, друкування тексту. Ці засоби реалізуються командами меню. Команда Сервис / Параметри виводить на екран вікно діалогу Параметри.
Вікно має ряд вкладинок. Розгорнувши вкладинку, можна встановити відповідні параметри. При подальшому викладенні матеріалу будуть розглянуті деякі можливості встановлення режимів роботи редактора.
У будь–який момент роботи з редактором Word користувач може одержати допомогу декількома способами. Для одержання довідки про команду або елемент екрана слід натиснути кнопку ? стандартної панелі інструментів, встановити курсор миші ( який при цьому набере форми знака питання) на вибраний елемент і натиснути кнопку миші.
Короткий опис кнопок панелі інструментів відображається в рядку стану при установці на них курсору миші. Кожне вікно діалогу містить кнопку ?. Ширші можливості відкриваються при використанні пункту ? (Справка) основного меню. Додаткова система містить у собі також наочні приклади, які допомагають навчатись у роботі з Word, а також навчальну програму.
Введення і редагування тексту
Стиль форматування. Розглянуті раніше команди форматування вплива¬ють безпосередньо на виділені фрагменти. Тому їх називають командами безпосереднього форматування. Цей спосіб зручний у тих випадках, коли потрібно змінити формат одного або декількох абзаців. Однак якщо потрібно придати єдину форму всьому документу, то зручніше один раз підібрати шрифт, розміри полів та інші атрибути і зберегти їх значення в так званому стилі з власним іменем. Наприклад, при підготовці книг слід один раз вказати, як оформити заголовок книги, заголовки розділів і сам текст. Тоді при оформленні документа не потрібно вникати в тонкощі оформлення, досить просто вибрати готовий стиль. Для вибору стилю слід розкрити список стилів панелі інструментів Форматирование і вибрати потрібний. Для створення нового стилю можна вибрати зразком будь–який оформлений абзац. Для цього цей абзац потрібно виділити, відкрити список стилів, ввести в рядку введення цього списку ім'я, під яким буде збережено стиль і натиснути клавішу [Enter].
Будь–який стиль, який є в списку, можна змінити. Для цього слід виділити абзац, який відформатований відповідно зі змінами, відкрити список стилів, вибрати назву змінюваного стилю і натиснути клавішу [Enter]. Після появи на екрані запиту про підтвердження зміни стилю слід натиснути клавішу ОК.
Більш широкі можливості для створення і модифікації стилів дає команда Формат / Стиль і вікно діалогу Стиль.
Вибір елемента в полі Список визначає, які елементи будуть виводитись у списку Стили (всі стилі, стилі користувача або використовувані стилі). Виб¬равши певний елемент, в полі Образец абзаца можна побачити зовнішній .вигляд абзацу при його форматуванні вибраним стилем, в полі Образец cимволов — рядок символів, відформатований за вибраним стилем, а в полі Описание — короткий опис вибраного стилю (шрифт, його розмір, мова, між¬рядковий інтервал та інші параметри). Вікно має кнопки Создать (створити новий стиль), Изменить (змінити існуючий стиль), Удалить (вилучити стиль).
При натискуванні кнопки Создать відкривається вікно Создать стиль, в якому можна вказати параметри створюваного стилю. Поле Имя визначає ім'я створюваного стилю, поле Основан на cтиле визначає стиль, на основі якого створюється даний. Кнопка Формат відкриває список основних параметрів формату, які можна визначити.
Встановлений прапорець Добавить в шаблон добавляє новий стиль до шаблону, з яким працює документ.
Для швидкого знищення частин тексту
Ctrl + Back Space   слово або його частина перед курсором
Ctrl + Delete   слово або його частина після курсору
Щоб знищити речення потрібно перемістити вказівник миші до лівого поля аркушу і дочекатись доки вказівник не змінить форму на стрілку, напрямлену в правий верхній кут вікна,
клацнути поряд з реченням лівою кнопкою миші і, тримаючи її, виділити весь абзац, натиснути клавішу Delete.
Форматування тексту
Під форматуванням розуміють операції, які зв'язані з оформленням тексту і зміною його зовнішнього вигляду. Операції форматування дійсні тільки для виділених фрагментів.
Розрізняють три основні операції форматування: форматування символів; форматування абзаців; форматування сторінок.
Форматування символів. При форматуванні символів можна змінити шрифти, його розмір. Форматування здійснюється командою Формат / Шрифт. При цьому на екрані з'явиться вікно діалогу Шрифт, в якому можна встановити такі параметри:
« шрифт (вибирається із списку шрифтів);
« стиль (можна вибрати звичайний стиль, курсив, напівжирний і напів¬жирний з курсивом шрифти);
« розмір шрифту;
« підкреслення (вибір різних варіантів підкреслення);
« колір символів;
« ефекти (верхній і нижній індекс, перекреслений).
У полі Образец цього вікна показується зовнішній вигляд тексту при вибраних параметрах.
Ряд параметрів можна встановити і за допомогою кнопок панелі Форматирование.
Форматування абзаців. Під абзацом у Word розуміють частину документа, за якою поміщається маркер абзацу. При введенні тексту абзац завжди закінчується натискуванням клавіші [Enter]. Процес форматування абзацу містить у собі:
² вирівнювання абзаців;
² встановлення відступів абзаців;
² встановлення відстані між рядками і абзацами. 
Для форматування абзацу використовують команду Формат/Абзац, яка триває вікно діалогу Абзац зі вставкою Отступы и интервалы.
За замовчуванням Word вирівнює абзаци ліворуч. За допомогою опції Выравнивание можна встановити вирівнювання праворуч, центрування (ряд зміщуються симетрично відносно уявної вертикальної лінії, що проходить через середину сторінки) або блочне вирівнювання (рядки вирівнюються як ліворуч, так і праворуч).
Опція Отступ дозволяє встановити відступи зліва і справа рядків виділеного абзаца, а також окремо лівий відступ першого рядка абзацу. Відстань за замовчуванням вимірюється в дюймах, але за допомогою команди Сервис/Параметры/Общие можна встановити інші одиниці. 
Для встановлення відступів можна використовувати і горизонтальну лінійку. На ній є маркери відступу ліворуч (нижній лівий), відступу праворуч (нижній правий) і відступу першого рядка абзацу (верхній лівий). В разі зміни положення цих маркерів за допомогою миші виділений абзац буде автоматично форматуватися.
Відстань між рядками встановлює опція Межстрочный вікна діалогу Абзац, а між абзацами — опція Интервал. За допомогою останньої можна встановити параметри Перед (інтервал перед виділеним абзацом) і После ( інтервал після виділеного абзацу).
При встановленні параметрів форматування абзацу зовнішній вигляд цього абзацу зображується в полі Образец вікна діалогу Абзац. 
Форматування сторінок. При введенні і друкуванні тексту Word використовує встановлені за замовчуванням розміри поля сторінки. Змінити ці параметри можна за допомогою команди Файл / ІІараметры страницы. При цьому відкривається вікно діалогу Параметры страницы, яке має ряд вкладинок.
Вкладника Поля дозволяє встановити розміри верхнього, нижнього, лівого і правого полів. Поле Образец цієї вкладинки показує, який вигляд матиме сторінка з встановленими параметрами поля при друкуванні.
Вкладника Размер паперу дозволяє вибрати стандартні розміри із списку форматів, які підтримує Word. Якщо ні один із стандартних розмірів не підходить, то слід вибрати в списку форматів елемент Специальний і для нього вказати ширину і висоту. В полі Ориентация потрібно вказати орієнтацію документа Книжная (рядки документа паралельні короткій стороні аркуша) або Альбомная (рядки паралельні довгій стороні аркуша). В разі зміни орієнтації документа з книжної на альбомну Word використовує розміри верхнього і нижнього полів для правого і лівого поля. При переході з альбом¬ного на книжковий формат праве і ліве поле стають відповідно верхнім і нижнім. В полі Образец зображується зразок, який відповідає вибраним параметрам. 
Способи написання тексту
Шрифт – це набір друкованих символів однакового розміру і стилю. Одиниця виміру розмірів шрифтів – пункт. Один пункт – це 1/72 дюйма або - 0,353 мм. Кегль – це розмір шрифта в пунктах.
Поділяють шрифти на типи за категоріями – це шрифти сериф і сансериф. Символи шрифтів категорії сериф мають невеликі декоративні засічки (наприклад, шрифт Tіmes New Roman). Символи сансерифного (рубленого) шрифта без засічок (прикладом шрифта цього типу є шрифт Arіal). Текст, написаний серифним шрифтом виглядає гладким. Такі шрифти використовують для написання книг, звітів. Сансерифний шрифт найчастіше використовують для написання тексту міток, підписів під малюнками чи діаграмами. Також виділяють тип шрифтів, призначених для написання великих газетних заголовків, шапок документів або рекламних заголовків – це рекламний шрифт. Прикладом рекламного шрифта є шрифт Brіggadocіo. Декоративні шрифти призначені для створення спеціальних ефектів, наприклад, декоративний шрифт Brush Scrіpt можна використати для написання запрошень. Текст запрошення в такому випадку буде здаватися "екзотичним". В практиці набору текстів часто потрібно застосовувати замислуваті символи, які можуть міститися в спеціальних символьних шрифтах, таких як Wіngdіngs. Існують моноширинні шрифти, наприклад Courіer. В таких шрифтах символи мають однакову ширину. Але текст набраний таким шрифтом важкий для сприйняття і може застосовуватись, наприклад для написання тексту програм в керівництвах по програмуванню.
Найкраще використовувати на одній сторінці не більше двох типів шрифтів. Допустима кількість варіантів розміру шрифту заголовків. Краще сприймається інформація, в якій є великі і малі літери. Гірше – якщо всі літери великі, тому що тоді слова сприймаються як суцільні прямокутні блоки. Крім основних способів написання тексту – Полужирный, Курсив, Подчеркнутый існує ще багато інших, можливість використання яких відкривається після виклику команди Шрифт з меню Формат. Це такі ефекти написання, що встановлюються після вибору відповідної кнопки–перемикача, на якій написано зачеркнутый або двойное зачеркивание, верхний индекс або нижний индекс, с тенью, контур, приподнятый або утопленный, малые прописные, все прописные або скрытый. Для символів крім способів написання можна змінити стиль шрифту і його розмір. При використанні цієї ж сторінки діалогового вікна Шрифт, можна також застосувати потрібний вид підкреслення. Пропонуються такі: одинарное, только слова, двойное, пунктирное, толстой линией, штриховое, штрих–пунктирное, штрих–двойное пунктирное, волнистой линией. Для презентаційних документів можна використовувати анімаційні ефекти при написанні символів, вибирати які можна на сторінці Анимация в меню Шрифт. Завдяки їм текст робиться мерехтливим або блискаючим, фон можна зробити миготячим, навкруги символів пустити червоних або чорних мурах, створити ілюзію феєрверку. Отже для написання символів використовують наступне: вид шрифту (назва гарнітури), розмір, спосіб написання (прямий, напівжирний, курсив), один з видів підкреслення, спеціальні ефекти. Крім того можна вибрати один з 16 кольорів для написання символів чи для фону, на якому буде текст розміщено (для виконання останньої дії можна використати кнопку Заливка з інструментальної панелі Форматирование).
Зміна інтервалів між символами
Зміна інтервалів дозволяє зменшувати чи збільшувати відстані між виділеними символами, записувати виділені символи вище чи нижче за решту, встановлювати кернінг (цей параметр змінює відстань між окремими символами так, щоб слово цілком виглядало більш гладко).
Для розтягнення чи стискання тексту потрібно виділити його або встановити курсор в позицію, з якої потрібно розпочати набір, викликати команду Шрифт з меню Формат, в діалоговому вікні вибрати закладку (сторінку) Интервал, у випадаючому списку Интервал вибрати потрібний параметр (разряженный, уплотненный), поряд встановити кількість пунктів, на які збільшується чи зменшується інтервал, перевірити вигляд тексту в панелі Образец і натиснути кнопку з написом ОК.
Для зміщення фрагмента тексту виконують попередні дії на шляху до сторінки Интервал. З випадаючого списку Смещение обирають параметр Вверх чи Вниз (зміщення відбувається відносно базової лінії). Поряд зі списком в рядку введення вказують кількість пунктів, на які буде текст зміщено. Наприкінці варто перевірити результат зміщення в панелі Образец і натиснути кнопку OK. Не потрібно використовувати зміщення тексту для встановлення великих інтервалів між абзацами, а лише для його зміщення в рядку. Дещо подібною є операція переведення тексту у верхній або нижній індекси. Але при переведенні у індекс символи автоматично зменшуються у розмірі до наперед встановленого розміру і піднімаються чи опускаються на чітко визначену величину.
При створенні художніх творів естетично вибагливі митці можуть використовувати буквицю. Буквиця – це засіб для створення великих літер (або слів) на початку абзацу. Найчастіше вони зустрічаються у історичних творах, у казках, легендах та інших літературних джерелах.
Для створення буквиці потрібно:
1. Поставити курсор у вже створений абзац.
2. Викликати діалогове вікно Буквица з меню Формат.
3. Вибрати за допомогою миші одне із значень параметра Положение (в тексті чи на полі біля тексту).
4. Вибрати потрібний шрифт з випадаючого списку (можна обирати такий, що не співпадає зі шрифтом абзацу).
5. Ввести значення в полі введення Высота в строках.
6. Ввести число в поле Расстояние до текста (величина горизонтального відступу від буквиці до абзацу).
7. Натиснути кнопку OK. Для знищення буквиці потрібно поставити курсор в абзац, викликати діалогове вікно Формат / Буквица, встановити параметр Нет в переліку можливих розміщень і натиснути OK. 
Регулювання міжрядкових інтервалів
За замовченням в WORD встановлюється одинарний міжрядковий інтервал. Вирівнювання інформації в рядках здійснюється по лівому краю. Змінювати міжрядкові інтервали можна використовуючи опції сторінки Отступы и интервалы з діалогового вікна Абзац меню Формат. Якщо у випадаючому списку вибрати позицію: минимум, точно чи множитель, то в рядку введення Значение потрібно вводити число пунктів, що визначають інтервал між рядками.
Значення величини міжрядкового інтервал:
] Одинарный  – автоматичний, за замовченням
] Полуторный  – перевищує одинарний в 1,5
] Двойной   – в 2 рази.
] Минимум  – дозволяє встановити певну висоту рядків в абзаці. 
Встановлення гарантує, наприклад, якщо інтервал 12 пунктів і пізніше відбувається збільшення розміру шрифту в абзаці до 18 пунктів, вершину рядка не буде обрізано.
] Точно  – фіксований інтервал, який не змінюється в залежності від розміру шрифту. Застосування цього параметра робить усі рядки однаковими за висотою, але при цьому можуть виникнути проблеми з верхнім і нижнім індексами.
] Множитель  – дозволяє задати число, не яке буде множитися значення міжрядкової відстані, притаманної одинарному інтервалу.
Для швидкого встановлення міжрядкових інтервалів можна скористатися такими комбінаціями клавіш:
¬ Ctrl+1 – Одинарный;
¬ Ctrl+2 – Двойной;
¬ Ctrl+5 – Полуторный;
¬ Ctrl+0 – додає чи забирає один інтервал.
Інколи, якщо в тексті перед першими рядками абзацу немає інтервалу, постає проблема поганої читабельності інформації. В таких випадках варто встановлювати між абзацами інтервал. Також якщо заголовок написано великим кеглем, то його краще відділити від попереднього абзацу вільним простором заввишки не менше половини пунктів кегля, а після нього лишити інтервал до 1/3 висоти заголовка.
Такі операції найкраще виконувати використовуючи сторінку Отступы и интервалы з діалогового вікна Абзац меню Формат, обравши інтервал в потрібну кількість пунктів в рядках введення Перед і После.
Перегляд і друкування документів
Word пропонує декілька режимів перегляду. Ми розглянемо тільки най¬важливіші з них.
Нормальний режим перегляду. При відкритті нового документа Word за замовчуванням відображає його в нормальному режимі. Як правило, в цьому режимі здійснюється введення і форматування тексту, будуть відображені всі елементи форматування. Однак макет сторінки (поля сторінки, формат паперу і т.д.) відображається в спрощеному вигляді.
Для переходу до нормального режиму потрібно виконати команду Вид / Обычный або натиснути крайню ліву кнопку горизонтальної лінійки прокрутки.
Частковим випадком нормального режиму є режим чернетки. В останньому не форматуються шрифти, що зменшує час на виведення документа. Для переходу у цей режим потрібно виконати команду Сервис/ Параметры і у вікні діалогу Параметры, вкладка Вид встановити прапорець Черновик.
Режим перегляду сторінок. Режим перегляду розмітки сторінок використо¬вують при оформленні тексту. В цьому режимі текст можна побачити на екрані у тому вигляді, в якому він буде надрукований.
Для переходу в режим розмітки сторінок слід виконати команду Вид / Разметка страницы або натиснути другу зліва кнопку на горизонтальній смузі прокрутки.
Режим попереднього перегляду перед друкуванням. Цей режим нагадує попередній, але в ньому не можна редагувати документ. Зате тут користувач може застосовувати засоби масштабування. Для переходу в режим поперед¬нього перегляду перед друкуванням потрібно виконати команду Файл / Предварительный Просмотр або натиснути відповідну кнопку панелі інструментів Стандартная. 
Під рядком меню з'явилась панель інструментів Просмотр печати. Кнопки панелі мають таке призначення:
Печать  —  друкування документа;
Лупа    —  курсор набирає вигляду лупи, і документ в районі лупи зображується в збільшеному вигляді;
Одна страница  —  відображення однієї сторінки документа;
Несколько страниц  — відображення декількох (до шести) сторінок;
Масштаб  —  збільшення (зменшення) розміру відображуваних сторінок;
Линейка —  управління відображенням координатної лінійки; 
Подгонка страниц  —   спроба скоротити кількість сторінок на одну за рахунок ущільнення тексту;
Во весь зкран  —   розширення вікна документа на весь екран. На екрані, крім вікна документа, залишається тільки панель інструментів Просмотр печати. Повторне натискування цієї кнопки поверне екран в початковий вигляд;
Закрыть  —  повернення до нормального режиму перегляду. 
Нумерація сторінок
Для нумерації сторінок використовують команду Вставка / Номера страниц. При цьому відкривається вікно діалогу Номера страниц.
У списку Положение, що розкривається, необхідно вибрати місце роз¬міщення номера сторінки, а у списку Выравнивание, що розкривається — спосіб вирівнювання номерів сторінок. Встановлення прапорця Номер на первой странице дозволяє виводити номер на першій сторінці. В полі Образец буде зображено приклад розміщення номера сторінки.
Кнопка Формат ... відкриває вікно діалогу Формат номера страницы, в якому, зокрема, можна встановити початковий номер сторінки (поле Начать с:).
Колонтитули
Колонтитул — дані, які розміщуються над (під) текстом кожної сторінки. Ці дані можуть включати назву документа, прізвище автора, дату створення документа. Колонтитул використовують для розміщення номера сторінки.
Для створення колонтитула необхідно виконати команду Вид / Колонтитулы.
Під рядком меню з'являється панель інструментів Колонтитулы. Розгля¬немо призначення деяких кнопок панелі.
Крайня ліва кнопка слугує для переключення між верхнім і нижнім колонтитулом. П'ята за порядком кнопка слугує для вставлення в колонтитул номера сторінки, шоста — дати, сьома — часу. Восьма кнопка дозволяє перейти у вікно діалогу Параметры страницы і встановити відстань від верхньої межі сторінки до верхнього колонтитула і від нижньої межі сторінки до нижнього колонтитула. Наступна кнопка дозволяє показувати/ховати текст документу при роботі з колонтитулами. Крайня права кнопка слугує для виходу в попередній режим перегляду документа.
Області колонтитулів обмежені штриховими лініями, що не друкуються. Для розміщення інформації в колонтитулі потрібно помістити курсор в область колонтитула і набрати текст або натиснути відповідну кнопку панелі інстру¬ментів Колонтитулы. Інформація, введена в колонтитул всього однієї сторінки, з'являється в колонтитулах всіх сторінок. 
Вилучення номерів сторінок
Для вилучення номерів сторінок необхідно:
Ø виконати команду Вид / Колонтитулы; виділити номер сторінки в ко¬лонтитулі і натиснути клавішу [Del];
Ø натиснути кнопку Закрытие панели на панелі інструментів Колонтитулы.
Розділ. Розділ — частина документа, в якій використовується певний формат сторінки. Для зміни формату сторінки, колонтитула, нумерації сто¬рінок необхідно ввести в документ новий розділ. За замовчуванням документ містить один загальний розділ. Щоб створити новий розділ, необхідно вставити в документ маркер закінчення розділу (горизонтальна подвійна штрихова лінія). Для цього слід встановити курсор у ту позицію документа, де потрібно створити новий розділ і виконати команду Вставка / Разрыв, при цьому на екран виводиться вікно діалогу Разрыв, в якому в полі Новий раздел необхідно вибрати необхідну опцію.
Після натискування кнопки ОК у рядку курсора з'явиться маркер закін¬чення розділу у вигляді подвійної пунктирної лінії з текстом Разрыв раздела. Для вилучення маркера кінця розділу необхідно його виділити і вилучити як звичайний виділений фрагмент.
Друкування документів
Для друкування документа слід подати команду Файл/Печать. У вікні діалогу Печать, яке з'явиться після цього на екрані, можна встановити такі параметри:
­ тип принтера;
­ кількість друкованих копій;
­ діапазон друкованих сторінок (всі сторінки, поточну сторінку, виділені сторінки, діапазон сторінок).
При встановленому прапорці Печать в файл документ, що друкується, буде збережено в файлі, і в подальшому його можна вивести на принтер, не використовуючи Word.
Для вибору типу принтера використовують список Принтер.... 3 цього списку слід вибрати тип принтера, який встановлено на комп'ютері. При натискуванні кнопки Параметри... відкривається вікно діалогу Параметры, вкладника Печать, де можна також встановити ряд параметрів:
Черновой  —  друкування з мінімальним використанням символів формату¬вання;
Фоновая печать  — дозволяє продовжити роботу з Word під час друкування;
Графические объекты  —  друкування разом з текстом графічних об'єктів. Після встановлення необхідних параметрів слід натиснути кнопку ОК у вікні діалогу Печать. На екрані з'явиться вікно повідомлення про друкування. Процес друкування можна перервати клавішею [Esc] або кнопкою Отмена у вікні повідомлення про друкування.
При фоновому друкуванні вікно повідомлення на екрані не з'являється: для управління друкуванням слід звернутись до програми Диспетчер Печати Wіndows. 
Зміна масштабу перегляду документа
Можна екран текстового процесора WORD налаштовувати так, щоб текст на ньому виводився по усій ширині, цілими сторінками та в інших режимах. Для зміни масштабу зображення документа можна скористатися текстовим полем Масштаб стандартної панелі інструментів. Для цього потрібно клацнути мишою по ньому і ввести необхідне значення або розкрити список можливих значень для масштабування за допомогою кнопки, що міститься справа від текстового поля.
Такого ж самого результату можна добитися, використавши діалогове вікно Масштаб, що викликається за допомогою меню Вид. В WORD існує декілька режимів для перегляду документів. Повноцінний WYSІWYG–режим – це режим Разметка страницы. Режими перегляду документа:
¯ Обычный  –  в цьому режимі відображається текст, формат символів, графічні об'єкти і формат абзаців. При цьому не розбивається на колонки текст і не відображаються кадри (якими охоплюються ілюстрації або частини тексту). Не відображаються колонтитули та інші елементи тексту. Цей режим прийнятий за замовченням. Зручний для швидкого відображення змін в документі, для швидкого переміщення по документу. 
¯ Разметка страницы  –  усі об'єкти документа розміщуються саме так, як вони будуть виглядати на папері після друку. В цьому режимі найкраще оформляти зноски і колонтитули, ілюстрації і кадри. 
¯ Электронный документ  – WORD змінює розмір символів і рядків так, що не доводиться користуватись горизонтальною смужкою прокрутки. Дозволяє переглянути схему документа, що зручно при роботі з великими документами.
¯ Структура –  відображається вміст документа з його структурою, якщо в документі існують стилі заголовків. Немає можливості переглядати ілюстрації і формат абзаців. 
¯ Предварительный просмотр  –  можна розглядати кілька сторінок одразу такими, якими вони будуть надруковані (зовнішній вигляд, розмір заголовків, колонтитули). 
Ці режими перегляду документа можна вибрати за допомогою меню Вид або скориставшись кнопками перегляду, що містяться у лівому нижньому кутку вікна (поряд з рядком стану). Перша (зліва направо) викликає звичайний режим, друга – електронний документ, третя – режим розмітки, четверта – режим структури.
Для швидкого переміщення по тексту
CTRL + ↓   до наступного абзацу 
CTRL + ↑    до попереднього абзацу 
Page Down    за нижню межу екрану 
Page Up    до першого рядка тексту на екрані  
Alt + Ctrl + Page Up  до першого рядка попередньої сторінки 
Alt + Ctrl + Page Down  до першого рядка наступної сторінки 
Ctrl + Home   до початку документа 
Ctrl + End   в кінець документа 
Щоб потрапити на текст, що знаходиться за межами екрана, можна скористатися смужками прокрутки, а потім клацнути по ньому лівою кнопкою миші. Лінійки прокрутки дозволяють лише проглядати текст, не змінюючи позицій введення. Щоб змінити режим вставки на режим заміни чи навпаки, потрібно натиснути клавішу Іnsert або двічі мишою по кнопці ЗАМ, що знаходиться в рядку стану під робочим вікном.
Робота з фрагментами. Виділення фрагментів тексту
За допомогою миші виділяються не окремі символи, а цілі слова. Якщо потрібно виділити окремі символи, при русі миші потрібно тримати натиснутою клавішу Alt.
Щоб виділити:
­ слово – потрібно двічі клацнути мишею по слову.
­ речення – утримуючи натиснутою клавішу Ctrl, клацнути мишею по реченні.
­ рядок – лівою кнопкою миші клацнути на лівому полі сторінки поряд з рядком. (При підведенні до лівого краю сторінки курсор повинен змінити форму на стрілочку напрямлену догори вправо).
­ абзац – двічі клацнути мишею по лівому полю біля абзацу
­ декілька абзаців – двічі клацнути лівою кнопкою миші по лівому полю біля абзацу і, не відпускаючи кнопку миші після подвійного натискання, переміщувати вказівник до наступного абзацу
­ весь документ – тричі клацнути мишею по лівому полю сторінки (перед цим переконатися, що вказівник миші має форму стрілки, напрямленої вправо вгору).
Потрібно пам'ятати, що якщо почати набирати при виділеному фрагменті, то те, що виділене буде замінено на щойно введений текст. Для виділення фрагментів за допомогою миші можна користуватися кнопкою Shіft. Для цього потрібно встановити курсор на початок потрібного фрагменту, а вказівник миші в кінець і, тримаючи клавішу Shіft, натиснути ліву кнопку миші. Виділений таким чином фрагмент можна зменшувати і збільшувати, тримаючи натиснутою клавішу Shіft. Ключовою для виділення тексту за допомогою клавіатури є клавіша Shіft. Щоб не тримати натиснутою клавішу Shіft при натисканні інших клавіш, можна перейти у режим розширеного виділення, натиснувши клавішу F8 або двічі клацнувши лівою кнопкою миші по кнопці ВДЛ, яка міститься в рядку стану під робочим вікном.
Для виділення:
] одного символу зліва Shіft + ←
] справа від курсору Shіft + →
] одного слова зліва Shіft + Ctrl + ←
] справа від курсору Shіft + Ctrl + → 
] всього документу Ctrl + A (Ctrl + Ф)
] від поточної позиції курсору до такої ж позиції в попередньому Shіft + ↑
] від поточної позиції курсору до такої ж позиції в наступному рядку Shіft + ↓
] від поточної позиції до початку рядка Shіft + Home
] від поточної позиції до кінця рядка Shіft + End
] від поточної позиції курсору до початку абзацу Shіft + Ctrl + ↑
] від поточної позиції курсору до кінця абзацу Shіft + Ctrl + ↓
] від поточної позиції курсору до початку Shіft + Ctrl + Home 
] від поточної позиції курсору до кінця документа Shіft + Ctrl + End.
Якщо WORD зберігає виділення фрагменту коли натискається довільна клавіша, це значить що він знаходиться в режимі розширеного виділення. Вийти з нього можна натиснувши клавішу Esc або двічі клацнувши лівою кнопкою миші по кнопці ВДЛ, що знаходиться в рядку відображення стану.
Робота з фрагментами
З виділеним фрагментом можна виконувати такі операції: його можна зберегти, знищити, перемістити чи скопіювати, роздрукувати; в ньому можна змінити формат, перевірити орфографію, поміняти великі літери на малі чи навпаки. При роботі з фрагментами можна користуватися буфером обміну. Ця спеціальна область розділяється усіма WІNDOWS–програмами. Буфер містить в собі останній об'єкт, який вирізався чи копіювався. Для WІNDOWS притаманна техніка переміщення і копіювання об'єктів Drag–and–drop (протащи та скинь). Вона передбачає буксирування виділеного об'єкту по екрану за допомогою миші. Найкраще її застосовувати тоді, коли на екрані добре проглядаються обидві задіяні ділянки (та, звідки і та, куди переноситься об'єкт). При буксируванні об'єкт виділяють, встановлюють на нього вказівник миші і перетаскують його, тримаючи натиснутою ліву кнопку миші, в потрібне місце. При копіюванні фрагмента виконують ті ж самі операції, тримаючи натиснутою кнопку CTRL. Для того, щоб склеїти кілька текстових фрагментів і помістити їх разом в якесь місце документу, використовують копілку. Нею користуються так: фрагменти тексту послідовно один за одним виділяють і після виділення кожного натискають CTRL+F3 (таким чином фрагменти з тексту вирізаються, а не копіюються, і в тій самій послідовності накопичуються в копілці), потім курсор встановлюється в потрібний рядок і натискається сукупність клавіш CTRL + SHІFT + F3. Як згадувалось раніше, у виділеному тексті можна поміняти регістр. Для цього після виділення фрагмента викликається команда Регистр з меню Формат і вибирається потрібна манера написання з п'яти наступних:
§ Як в реченнях,
§ усі маленькі,
§ УСІ ВЕЛИКІ,
§ Починати З Великих,
§ зMІНИТИ РЕГІСТР.
Три із запропонованих регістрів дозволяється змінювати для виділеного тексту циклічно, натискаючи SHІFT+F3.
Іноді буває зручно заздалегідь підготувати декілька фрагментів для вставки і завжди мати їх під рукою. Це можуть бути важкі для введення вирази, стандартні фрази, звернення, девізи, лозунги і т.д. Для полегшення роботи з такими найуживанішими в тексті фрагментами існує такий режим введення, який називається автотекстом і полягає в наступному. Користувач спочатку повинен набрати якусь фразу. Далі цю фразу потрібно виділити так, як виділяють фрагменти тексту і вибрати команду Автотекст з меню Вставка. У діалоговому вікні, що відкривається після цього, потрібно надати назву виділеному фрагменту (найчастіше в якості назви вводять перші літери фрази або перше слово) і натиснути кнопку Добавить. З цього часу при наборі в тексті назви, що поставлена у відповідність запам'ятованому фрагменту, і натискання клавіші F3, на екрані буде з'являтися весь фрагмент (фраза).
Робота з таблицями
Таблиця WORD  – це інструмент, який надає багато можливостей для впорядкування тексту в рядки та стовпці. Один із способів вставки таблиці – намалювати її аналогічно до програми малювання. Для цього зручно використовувати панель інструментів “Таблицы и границы”. Для того, щоб викликати цю панель на екран, слід скористатися командою Панели инструментов меню Вид і поставити прапорець біля панелі інструментів Таблицы и границы.
Розглянемо призначення інструментів панелі “Таблицы и границы”:
ò намалювати таблицю (курсор миші розташовуємо в один із кутів майбутньої таблиці і перетягуємо по діагоналі до протилежного кута (зовнішня межа таблиці). Тепер ви можете розділити таблицю на будь–яке число комірок, намалювавши внутрішні лінії сітки);
ò гумка (видалення ліній таблиці). Щоб видалити лінію з сітки, потрібно клацнути на кнопці “Ластик” і протягнути вказівник по лінії. Якщо відпустити кнопку, то лінія буде видалена;
ò тип лінії (вибір типу лінії сітки);
ò товщина лінії (вибір товщини лінії в пунктах);
ò колір лінії (вибір кольору лінії сітки);
ò колір зафарбовування (застосовує вибраний колір для зафарбовування);
ò зовнішні межі (застосовує або видаляє межі в таблиці);
ò злиття комірок (об’єднує виділенні комірки в одну);
ò розбиття комірки (розбиває комірку на задане число рядків і стовпців);
ò зміна напряму тексту (стрілки на кнопці вказують напрям тексту);
ò вирівнювання (вибір стилю вирівнювання тексту в комірках);
ò вирівнювання ширини стовпців;
ò вирівнювання висоти рядків.
Отже, панель інструментів “Таблицы и границы” містить кнопки за допомогою яких легко змінити існуючі таблиці та створити нові.
Змінювати висоту і ширину клітинок можна методом перетягування. Для цього слід сумістити вказівник мишки з межею клітинки (так, щоб вказівник змінив вигляд) і, утримуючи ліву кнопку миші, перетягнути на потрібну відстань. 
Для того, щоб додати рядок, слід скористатися командою Таблица > Добавить > Строки ниже (додає рядок нижче рядка, в якому розміщений курсор) або Строки выше (додає рядок вище рядка, в якому розміщений курсор). 
Для того, щоб додати стовпець, слід скористатися командою Таблица > Добавить > Столбцы слева (додає стовпець зліва від стовпця, в якому розміщений курсор) або Столбцы справа (додає стовпець справа від стовпця, в якому розміщений курсор). 
Для того, щоб знищити стовпчик (рядок) потрібно скористатися командою Таблица > Удалить > Столбцы (Строки) (видаляється стовпець (рядок), в якому розміщений курсор). Для того, щоб знищити всю таблицю потрібно скористатися командою Таблица > Удалить > Таблица.
   
   
 

       
Створення і редагування малюнків
Для роботи з векторними малюнками служить панель інструментів Рисование (Вид > Панели инструментов > Рисование). Основним засобом цієї панелі, призначеним для створення найпростіших об’єктів, є список Автофигуры. В його категоріях представлені заготовки для створення ліній, прямих і кривих, найпростіших геометричних фігур, фігурних стрілок і виносних ліній, креслярських елементів для блок–схем і функціональних схем і іншого.
Векторні об’єкти створюють шляхом їх вибору з категорій списку Автофигуры.
Їх розмір редагують шляхом перетягування маркерів виділеного об’єкта в полі документу.
Товщина контурної лінії і колір заливки об’єкта відносяться до властивостей об’єкта. Всі властивості об’єктів можна редагувати в діалоговому вікні Формат автофигуры, яке відкривають командою Формат > Автофигура, чи через контекстне меню об’єкта, чи подвійним клацанням на самому об’єкті. Зокрема, для управління товщиною і формою контурних ліній, а також параметрами заливки служать елементи управління закладки Цвета и линии даного діалогового вікна.
Для довільного повороту фігури використовують кнопку Свободное вращение на панелі інструментів Рисование. 
Вставка розриву сторінки, дати і часу, символу, файлів, OLE–oб’єктів
Розрив сторінки – місце, де закінчується одна сторінка і починається інша. При заповненні сторінки текстом і малюнками в документ вводиться автоматичний (м’який) розрив сторінки і починається наступна сторінка. Щоб розмістити розрив сторінки в певному місці, необхідно ввести жорсткий розрив сторінки. В режимі розмітки документу, попереднього перегляду і в надрукованому документі після розриву сторінки текст починається з нової сторінки.
Вставка жорсткого розриву сторінки:
1. Клацніть по місцю, звідки необхідно почати нову сторінку.
2. Виберіть команду Разрыв в меню Вставка.
3. Виберіть параметр Начать новую страницу.
Вставка поточних дати і час:
1. Клацніть по місцю вставки дати чи часу.
2. Виберіть команду Дата и время в меню Вставка.
3. Якщо необхідно вставити дату чи час на іншій мові, виберіть в полі Язык необхідну мову. В списку Язык показано перелік мов, які доступні для редагування. В залежності від вибраної мови можуть бути доступні додаткові параметри дати чи часу. Для отримання довідки по якому–небудь параметру, натисніть кнопку із знаком запитання, а потім клацніть параметр, який вас цікавить.
4. Виберіть в списку Доступные форматы необхідний формат дати чи часу. 
5. Виконайте одну із дій:
Щоб вставити дату чи час як поле, що автоматично оновлюється при відкритті та друці документу, встановіть прапорець Обновлять автоматически.
Щоб зберегти початкові дату і час як звичайний текст, зніміть прапорець Обновлять автоматически.
Вставка символу:
1. Клацніть по місцю вставки символу. 
2. Виберіть команду Символ в меню Вставка, а потім — вкладку Символы.
3. В списку Шрифт виберіть необхідний шрифт.
4. Щоб побачити збільшене зображення символу, клацніть на ньому. 
5. Два рази клацніть на символі, який необхідно вставити. 
Зауваження. У випадку вибору шрифту з системи кодування UNICODE, наприклад, шрифту Arіal чи Tіmes New Roman, в діалоговому вікні з’явиться додатковий список Набор. Цей список призначений для вибору підмножини символів шрифту, напр. грецьких букв чи кирилиці.
Діалогове вікно Символ
Вкладинка Символы (список Шрифт; список Набор; список символів, що входять до вибраного шрифту; кнопка Автозамена (добавлення символу в список автозаміни), кнопка Клавиша (зміна комбінації клавіш, призначеної для виділеного символу); поле для демонстрації комбінації клавіш; кнопка Вставить; кнопка Отмена).
Вкладинка Специальные символы (список символів та їх комбінацій клавіш; кнопки Автозамена і Клавиша; Вставить та Закрыть).
Вставка другого документа WORD  у відкритий документ
1. Встановити курсор туди, куди слід вставити інший документ.
2. В меню Вставка вибрати команду Файл.
3. Ввести им’я файлу, який необхідно вставити, в полі Имя файла. 
Зауваження: 
Щоб вставити фрагмент файла, натисніть кнопку Диапазон, а потім введіть ім’я закладки в полі Диапазон. 
Щоб організувати роботу з кількома зв’язними документами, їх можна включити в один документ. Для цього слід створити головний документ. 
Вставка OLE–об’єктів
Можливість використання в одному документі об’єктів різної природи є дуже потужним інструментом Wіndows. Вона заснована на так званій концепції вставки і зв’язування об’єктів (OLE – Object Lіnkіng and Embeddіng).
В текстовий документ можна вставляти тексти, графічні об’єкти, фрагменти звукозапису та відеозапису.
Для того, щоб вставити об’єкт:
1. Клацніть по місцю вставки.
2. Виконайте команду меню Вставка Þ Объект.
При цьому відкривається діалогове вікно Вставка объекта. Воно складається з двох вкладинок:
Ø Создание (вставка об’єкту, можливе у вигляді значка)
Ø Создание из файла (кнопки Обзор, Связь с файлом та В виде значка; звичайним засобом вставки об’єктів в документ є їх імпортування з готового файлу, в якому даний об’єкт зберігається)
Вставка редактора формул
Створення нової панелі (Настраиваемая): 
СервисÞНастройкаÞвкладка Панели инструментовÞкнопка Создать
Вставка редактора формул (на панель Настраиваемая):
СервисÞНастройкаÞвкладка КомандыÞ ВставкаÞкоманда Редактор формул.
Робота з великими документами
Розбиття тексту на сторінки
В WORD існує чотири способи контролю за розподілом тексту на сторінки. Перший – це вставка жорсткого розриву сторінки (Вставка/Разрыв, кнопка–перемикач Новую страницу або просто Ctrl + Enter). Решта три можна знайти на сторінці Положение на странице в діалоговому вікні Абзац, що викликається з меню Формат.
Висячий рядок – це рядок абзацу, який викинуло на наступну сторінку. Ізольований – це рядок, що залишився один на сторінці, в той час, коли всі решта перенесені на наступну. Коли включено контроль висячих і ізольованих рядків, то рядки, що мають лишитися одинокими в кінці сторінки, переносяться на наступну, вкорочуючи поточну. Якщо рядок абзацу залишається один зверху сторінки, то WORD до неї додає кілька, забираючи з попередньої сторінки. Щоб таке відбувалося під час побудови документа, потрібно встановити прапорець біля напису Запрет висячих строк на діалоговому вікні Положение на странице.
Якщо встановити прапорець біля напису Не разбивать абзац, то абзаци будуть друкуватися не розриваючись на межі сторінок. В WORD також можна попередити розривання абзаців, коли це не потрібно. Наприклад, щоб заголовок не залишився на одній сторінці, а решта не перенеслася на наступну. Для цього прапорець встановлюють біля напису Не отрывать от следующего. Останній спосіб визначення розміщення тексту на сторінці – це перенесення абзацу на нову сторінку. Це буває потрібно, коли, скажімо, новий розділ потрібно друкувати з нової сторінки. Тoді курсор необхідно поставити в абзац, який потрібно перенести, на діалоговій сторінці Положение на странице поставити прапорець біля напису С новой страницы і WORD встановить розрив сторінки перед цим абзацем. Трапляється, що абзац або кілька абзаців в тексті потрібно якимось чином виділити, наприклад, обвести рамкою. Для цього потрібно розмістити курсор в цьому абзаці, натиснути кнопку Таблицы и границы, що міститься в стандартній інструментальній панелі. Після появи вікна з відповідною назвою натиснути кнопку Стиль обрамления. Це спричинить випадання переліку допустимих стилів межі. Залишається лише вибрати один з них. Такий же результат можна отримати, відкривши сторінку Граница після появи діалогового вікна Границы и заливка з меню Формат. На ній є опції з різноманітними типами меж (нет, рамка, тень, объемная, другая), типами ліній, кольорами, шириною ліній (в пунктах)... Натиснувши кнопку Параметры, що міститься в цьому вікні, можна змінити інтервал між текстом і рамкою (зліва, справа, знизу, зверху).
Виділити також абзац можна за допомогою зафарбовування фону у якийсь колір. Для цього потрібно активізувати сторінку Заливка з діалогового вікна Границы и заливка, на ній вибрати колір та у відсотках визначити опцію Узор.
Закладки
Для зручності роботи з великими документами в WORD існує можливість встановлення електронних закладок і швидкого переміщення за їх допомогою в будь–яку точку документу.
Для встановлення закладки потрібно помістити курсор в потрібне місце документу. Потім вибрати в меню Вставка команду Закладка і в діалоговому вікні ввести будь–яку назву закладки без пробілів у відповідному рядку введення. Після цього потрібно натиснути на кнопку Добавить. Коли потрібно скористатися закладкою, слід в меню Правка вибрати команду Перейти або натиснути клавіатурну комбінацію Ctrl + G для того, щоб викликати діалогове вікно. В ньому потрібно вибрати зі списку об'єктів переходу слово Закладка і вказати потрібну назву в рядку введення імені закладки. Об'єктами переходу також можуть бути сторінки зі своїми номерами, розділи, рядки, зноски і т.ін. 
Колонтитули
Верхні і нижні колонтитули дозволяють простим способом ввести текст, який буде міститися на кожній сторінці. Для цього потрібно ввести текст лише один раз і він залишається в тому місці, де він має бути на кожній сторінці.
Основні способи задання колонтитулів:
1. Встановити курсор в будь–яке місце розділу, в якому потрібно встановити колонтитул.
2. Вибрати команду Колонтитулы з меню Вид. Якщо потрібно створити нижні колонтитули, то потрібно клацнути мишею по кнопці Верхний / Нижний колонтитул.
3. Ввести в колонтитул текст і відформатувати його.
4. Закінчивши, клацнути мишею по кнопці Закрыть з панелі інструментів.
За допомогою інструментальної панелі форматування колонтитулів можна вставити в колонтитул додаткові об'єкти. WORD автоматично простежує номери сторінок і може роздрукувати їх в верхньому або в нижньому колонтитулі. Номер сторінки, який вставляє WORD в колонтитул, зображається у вигляді цифр, але в дійсності це спеціальний код, який називається Полем. За допомогою цього коду WORD правильно встановлює номер сторінки. Поле номеру сторінки опрацьовується як єдине ціле, тобто при виділенні номера сторінки виділяються всі цифри, виділити ж окремі цифри і відформатувати їх неможливо. Номери сторінок форматуються так само, як і будь–які інші символи. Можна вирівняти абзац, встановити табуляторні обмежувачі перед номером, знищити його, змінити шрифт, його розміри або застосовані для відображення символів ефекти.
Для виведення номерів сторінок в колонтитулах потрібно:
1. Встановити курсор в колонтитул на інструментальній панелі форматування колонтитулів.
2. Клавішею Tab визначити позицію, з якої будуть друкуватися номери сторінок. Якщо натиснути Tab один раз, то курсор стане в центрі області між полями. Після другого натискання на цю клавішу номери сторінок (або будь–який інший текст) будуть вирівняні по правому краю.
3. Клацнути мишею по кнопці Номер страницы з інструментальної панелі (WORD вставить в колонтитул поле з номером сторінки). Якщо номер сторінки має сірий фон, то це вказує на те, що об'єкт є полем, а не звичайним текстом.
4. Щоб ввести кількість сторінок в колонтитул потрібно клацнути по кнопці Число страниц на інструментальній панелі.
5. Щоб відформатувати номери сторінок потрібно клацнути по кнопці Формат номера страницы з інструментальної панелі форматування колонтитулів. Відкриється вікно діалогу. Дивлячись на нього, слід встановити потрібні параметри форматування і клацнути по кнопці OK.
Крім номерів сторінок в колонтитули можна додавати і іншу інформацію, яка буде автоматично змінюватись: дату, час, ім'я файлу, ім'я автора, дату останнього друку документа та іншу інформацію. Всю цю інформацію можна вибирати з випадаючого списку Вставить автотекст.
Для введення дати і часу в колонтитул потрібно:
1. Встановити курсор в колонтитул на інструментальній панелі форматування колонтитулів.
2. Встановити курсор в місце, куди потрібно вставити інформацію.
3. Клацнути по кнопці Дата або Время, що містяться на інструментальній панелі форматування колонтитулів.
Для введення елементів автотексту потрібно:
1. Встановити курсор в колонтитул на інструментальній панелі форматування колонтитулів.
2. Встановити курсор там, де бажано вставити елементи автотексту.
3. Клацнути мишею по кнопці Вставить автотекст, після цього з'явиться меню.
4. Клацнути мишею по потрібному елементу.
Вставляти можна необмежену кількість полів, для цього потрібно просто ще декілька разів виконати кроки 2 і 3.
Для зміни змісту колонтитула першої сторінки потрібно:
1. Вибрати команду Колонтитулы з меню Вид.
2. Клацнути мишею по кнопці Параметры страницы (що зображається у вигляді відкритої книги) на інструментальній панелі форматування колонтитулів. Відкриється вікно діалогу встановлення параметрів сторінки з активізованою вкладинкою Макет.
3. Встановити прапорець на кнопці–пермикачі Первой страницы з панелі Различать колонтитулы. Якщо курсор перед цим не знаходився на першій сторінці розділу, WORD  зображає стандартний колонтитул, якщо на першій – автоматично перемикається в режим введення тексту в колонтитул на першій сторінці. Перемикатися між колонтитулом першої сторінки і стандартним можна за допомогою кнопок Переход к следующему і Переход к предыдущему з інструментальної панелі форматування колонтитулів.
4. Ввести в колонтитул текст і відредагувати його. Якщо небажано на першій сторінці використовувати колонтитул, то цей крок слід пропустити і залишити колонтитул незаповненим.
5. Після закінчення виконання попередніх дій, клацнути мишею по кнопці Закрыть.
Форматування абзаців
Команди вирівнювання і форматування тексту призначені для зміни зовнішнього вигляду окремих абзаців. Вирівнювання абзацу – це процес розташування тексту, що міститься в ньому відповідно до обумовлених правил. Найчастіше використовують горизонтальне вирівнювання, тобто вирівнювання між правим і лівим полями сторінки. При вирівнюванні по лівому краю всі рядки абзацу починаються з однієї і тієї ж позиції, тобто лівий край абзацу утворює вертикальну лінію. При вирівнюванні по правому краю – правий край абзацу утворює вертикальну лінію. При вирівнюванні по ширині рівними є і ліва, і права межі тексту. У випадку вирівнювання по центру рядки розташовуються симетрично відносно вертикальної осі, яка проходить через середину рядка. Таке вирівнювання застосовується до заголовків. Книги, журнали, інші друкарські видання і документи традиційно оформляються за допомогою вирівнювання по ширині. Такі документи мають акуратний вигляд, хоч в них і виникає необхідність розставлення перенесень, оскільки текст без перенесень, вирівняний по ширині, виглядає неакуратно. В англомовних документах вирівнювання проводиться по лівому краю. В цьому випадку документ має нерівний правий край. Але оскільки середня довжина слова в англійській мові помітно менша, ніж в українській і нерівність правого краю має лише невелике критичне значення. Перевагою вирівнювання по лівому краю є відсутність необхідності слідкувати за кількістю і якістю автоматичних перенесень у словах. В WORD вирівнювання проводиться за допомогою натискання на відповідні кнопки на панелі інструментів Форматирование. Для повного форматування абзацу використовують діалогове вікно Абзац, яке відкривається командою Формат або за допомогою пункту Абзац з контекстного меню, яке з'являється на екрані після натискання правої кнопки миші. Сторінка Отступы и интервалы визначає вирівнювання абзаців і їх розміщення в тексті документа. Спосіб вирівнювання задають за допомогою випадаючого списку Выравнивание. Випадаючий список Уровень задає змістовний рівень абзацу в загальній структурі тексту. Панель Отступ визначає праву і ліву межі абзацу відносно правого і лівого краю сторінки. Випадаючий список Первая строка дозволяє задати розміри абзацного відступу. Панель Интервал задає проміжки між абзацами, а також між рядками даного абзацу. Збільшений інтервал між абзацами заміняє абзацний відступ. Закладка Положение на сторінці призначена для форматування абзаців, які попадають на межу сторінок. Тут можна заборонити відривати від абзацу один рядок, вимагати, щоб абзац розміщувався на одній сторінці цілком, з'єднати наступний абзац з даним або розпочати даним абзацом нову сторінку. Форматування абзаців можна здійснювати за допомогою лінійки. Межі абзацу задаються шляхом перетягування спеціальних маркерів.
Трикутний маркер, що знаходиться зліва внизу (вершиною догори), задає ліву межу для всіх рядків абзацу, крім першого. Перевернутий трикутний маркер, розміщений зліва вгорі задає лінію початку першого рядка абзацу і дозволяє сформувати абзацний відступ. Квадратний маркер під лінійкою – це елемент керування, який розташований під трикутним маркером лівої межі абзацу. За допомогою його перетягування обидва маркери лівої межі переміщуються разом із збереженням їх відносного положення. Трикутний маркер, який знаходиться справа, задає праву межу поточного абзацу. Лінійку також використовують для задання позицій табуляції. Позиції табуляції використовують коли рядок складається з декількох полів, наприклад, в нескладній таблиці. За замовченням позиції табуляції розташовуються через кожні півдюйма і виділяються на лінійці короткими вертикальними засічками. Символ, який позначає позицію, розташовується на лінійці справа. Він має вигляд "кута". Клацнувши по ньому, можна змінити вид табуляції, і відповідно метод розбиття тексту.
Вибраний символ табуляції встановлюють клацанням по лінійці. В подальшому його місцезнаходження можна змінювати за допомогою перетягування. Для знищення символу табуляції його перетягують за межі лінійки. Після встановлення позицій табуляції вручну всі позиції табуляції, задані за замовченням і розташовані до цього, знищуються.
Автоматизація форматування
Якщо в документі вже існує абзац, відформатований як потрібно для нового абзацу, то можна використовувати варіант його оформлення, не встановлюючи ще раз параметри форматування для того, які потрібно відтворити. Програма WORD розв'язує цю проблему, дозволяючи здійснювати автоматизацію форматування шляхом застосування наперед заданих стилів форматування. Щоб виконати форматування за зразком, потрібно встановити курсор на абзац, що має потрібний метод форматування, і клацнути по кнопці Формат по образцу, що міститься на інструментальній панелі Форматирование. Далі можна клацнути по абзацу, формат якого потрібно змінити, і він буде виглядати так само, як вибраний в якості зразка.
Якщо потрібно змінити формат декількох абзаців, слід двічі клацнути по кнопці Формат по образцу. Після внесення усіх необхідних змін, потрібно ще раз клацнути по кнопці Формат по образцу або натиснути клавішу ESC. Стиль форматування – це сукупність усіх параметрів оформлення, що визначають формат абзацу. Доступні стилі перелічені у випадаючому списку Стиль, що розміщений на панелі інструментів Форматирование. На початку роботи з програмою WORD цей список містить перелік стилів, які задаються за замовченням. При виборі одного зі стилів, поданих у цьому списку, змінюється формат поточного абзацу (абзацу, в якому розміщений курсор) або окремо виділеного фрагмента. З точки зору комп'ютера абзацом вважається будь–який фрагмент тексту, обмежений з двох боків символами "повернення каретки" (код 13). Цей код вводиться в текст, коли натискається клавіша ENTER. Він вважається невидимим, оскільки йому не відповідає жодна літера. Проте побачити його все ж таки можна, якщо клацнути по кнопці Непечатаемые символы.
Щоб створити стиль за зразком потрібно:
1. Відформатувати абзац.
2. Клацнути по кнопці Стиль і ввести назву нового стилю. Після цього список Стиль буде містити цю назву.
Щоб змінити стиль потрібно:
1. Змінити оформлення абзацу, що використовує певний стиль.
2. Клацнути на полі Стиль і натиснути ENTER. З'явиться діалогове вікно Переопределение стиля.
3. За допомогою діалогового вікна можна відтворити форматування абзацу у відповідності з раніше визначеним стилем або змінити стиль у всьому документі.
При зміні стилю усі абзаци, що використовують цей стиль, переформатуються автоматично.
Щоб розробити новий стиль для використання в документі потрібно:
1. Вибрати команду Стиль з меню Формат.
2. В діалоговому вікні Стиль можна клацнути по кнопці Создать (для створення нового стиля) або Изменить (для зміни існуючого).
3. В новому діалоговому вікні Создание стиля (відповідно, Изменение стиля) можна задати ім'я нового стилю і вказати, який з існуючих стилів приймається за основу.
4. Щоб змінити оформлення, що визначається даним стилем, потрібно клацнути по кнопці Формат і вибрати з випадаючого меню потрібний елемент форматування.
5. Якщо увімкнути прапорець Добавить в шаблон, стиль, що створюється (змінюється) додається в стандартний шаблон програми WORD, після чого цей стиль можна використовувати і в інших документах.
Маркіровані і нумеровані списки
Впорядковану інформацію часто зручно подавати у вигляді списків. Таким чином подають інструкції з описом порядку дій, набори пояснюючих тверджень, переліки предметів або об'єктів. WORD підтримує два види списків – маркіровані списки або бюлетені, в яких кожен пункт помічається однаковим маркером, і нумеровані списки, в яких пункти послідовно нумеруються.
Для перетворення набраного тексту в нумерований чи маркірований список, потрібно:
1. Виділити цей текст і клацнути по кнопці Нумерация або, відповідно, Маркеры на панелі інструментів. Процесор WORD автоматично перетворює новий абзац в елемент нумерованого списку, якщо він починається з числа, за яким слідує крапка. Якщо абзац починається з символу "зірочка" (*), то він автоматично перетворюється в елемент маркірованого списку.
2. Наступні абзаци також розглядаються як елементи списку, що розпочався. При введенні елементів списку наступний абзац автоматично починається з маркера або номера.
3. Створення списку закінчується дворазовим натисканням на клавішу ENTER в кінці абзацу. Щоб змінити або налаштувати формат списку, слід виконати команду Формат/Список або вибрати в контекстному меню пункт Список. При цьому відкривається діалогове вікно Список. Сторінки Маркированный і Нумерованный дозволяють вибрати вигляд маркера або спосіб нумерації списку. Якщо стандартне оформлення списку не підходить, можна клацнути по кнопці Изменить і задати як вигляд, так і розміщення маркерів або номерів, а також пунктів списку. Сторінка Многоуровневый дозволяє задати спеціальний список, що містить до дев'яти рівнів пунктів, які нумеруються або маркіруються окремо. Для переходу на більш низький рівень призначена кнопка Увеличить отступ на панелі інструментів Форматирование. Для повернення на більш високий рівень служить кнопка Уменьшить отступ.
Оформлення тексту в декілька стовпців
В газетах, журналах, деяких книжках (наприклад в словниках, енциклопедіях) інформацію часто подають в декілька стовпців. Це пов'язано з тим, що короткі рядки читати легше.
Для розділу тексту на стовпці його потрібно ввести звичайним чином, потім виділити і клацнути по кнопці Колонки. У випадючому меню вибрати кілька стовпців. За замовченням стовпці мають однакову ширину. На лінійці форматування з'являються маркери стовпців. Перетягуванням цих маркерів можна змінити положення проміжку між стовпцями і його ширину.
Якщо декілька стовпців тексту цілком розміщуються на одній сторінці, можна зробити так, щоб колонки мали однакову довжину. Для цього потрібно виконати команду Разрыв з меню Вставка, встановити перемикач На текущей странице і клацнути по кнопці ОК. Для форматування тексту в стовпцях можна скористатися командою Колонки з меню Формат. На панелі Тип цього діалогового вікна наведені стандартні варіанти розміщення колонок. Крім того, кількість колонок можна задати за допомогою лічильника. В цьому випадку на панелі Ширина и промежуток можна задати розміри колонок і величини інтервалів між ними. Якщо встановити прапорець біля напису Колонки одинаковой ширины, тоді всі колонки і всі інтервали між ними будуть мати одну і ту ж ширину. Прапорець біля слова Разделитель дозволяє розділити стовпці один від одного вертикальною лінією. Випадаючий список Применить вказує на те, яку частину документа слід розбити на стовпці. Доступні варіанти залежать від того, чи був попередньо виділений фрагмент тексту. Якщо встановити прапорець біля напису Новая колонка, то наступний текст документ розміщується на початку нового стовпця.
Створення шаблонів, майстрів, форм та бланків
Майстри
Використання майстрів набагато спрощує роботу з документами, вигляд яких наперед визначений і багато разів повторюється. Все, що вимагається при роботі з майстром – це відповідати на питання, всю решту роботи робить WORD. Документ створює WORD. Коли майстер створить документ, його можна редагувати як і будь–який інший. Принцип функціонування майстрів однаковий для всіх. Майстри знаходяться у вікні діалогу Создание документа, там само, де створюється новий документ.
Для миттєвого створення записки потрібно:
1. Вибрати команду Создать з меню Файл, для того щоб відкрити діалогове вікно. Під заголовком вікна знаходяться закладки. Для того, щоб потрапити на іншу сторінку діалогового вікна, потрібно клацнути по закладці.
2. Вибрати сторінку з необхідним майстром.
3. Вибрати необхідний майстер і клацнути по кнопці OK. Після чого з`явиться перше вікно майстра. Для продовження потрібно клацнути кнопку Далее. Для повернення назад потрібно клацнути по кнопці Назад. При натисканні на кнопку Отмена, робота з майстром припиниться. А для пропуску решти кроків можна натиснути кнопку Готово.
4. Натиснути кнопку Далее, після чого вказати стиль записки.
5. Вибрати стиль і клацнути по кнопці Далее.
6. Якщо заголовок документа "Служебная записка", то потрібно просто клацнути по кнопці Далее. В противному випадку, потрібно надрукувати необхідний заголовок, при цьому текст заголовка пропаде і його буде замінено на новий. Якщо ж є надрукований формуляр записки, то потрібно клацнути по кнопці Нет, используется новый бланк.
7. Закінчивши роботу з майстром, потрібно клацнути по кнопці Готово.
За введеною інформацією WORD створить записку. Не обов`язково проходити всі етапи з майстром, можна пропустити деякі з них, натиснувши кнопку Готово в будь–якому вікні. Клацнувши мишею по елементам документа зі словом "введите", виділиться вся фраза. Якщо натиснути по ній і почати набирати текст, то вона пропаде.
Шаблони
Кожен раз, створюючи документ шляхом обирання піктограми Новый документ, ми використовуємо шаблон, що називається Normal (звичайний). До нього прив`язані інструментальні панелі, доступні стилі, режими. Під час роботи з майстром на екран виводяться запитання, після цього, використовуючи наведені користувачем установки і додатково введену інформацію, проводиться форматування документа. Шаблон являє собою простий документ, який містить стилі, режими форматування символів, абзаців і дозволяє використовувати при наборі тексту лише те, що передбачається ним. Існують такі шаблони, в яких лише потрібно виділити текст і замінити його на свій. Ще і такі, в яких наведено інструкції по введенню тексту. В шаблонах, як і в майстрах можуть міститися вказівки, що розпочинаються зі слова "введите...". На місці цих вказівок користувач може вводити свій текст. Вже створений і відредагований документ можна зберегти як шаблон, щоб його можна було використовувати в подальшому.
Для створення шаблона потрібно:
1. Вибрати команду Создать з меню Файл.
2. Перейти на сторінку з потрібним шаблоном, який вирішено взяти за зразок і виділити його.
3. Встановити прапорець біля кнопки Шаблон на панелі Новый документ і клацнути по кнопці ОК. (В заголовку вікна WORD з'явиться ім`я Шаблон 1, замість Документ 1).
4. Зробити необхідні зміни в шаблоні: змінити текст і формат документа, параметри сторінок, абзаців і т.д.
5. Вибрати команду Сохранить как з меню Файл. При цьому WORD автоматично виділить папку Шаблоны.
6. Двічі клацнути по папці, в який зберігатиметься шаблон. В противному випадку шаблон з`явиться на сторінці вікна Создание документа з таким же ім`ям, як і ім`я папки.
7. Ввести ім`я файла в рядку введення.
8. Клацнути мишею по кнопці OK.
Створення форм і бланків
Анкети, питальники і багато інших документів являють собою бланки, призначені для заповнення і подальшої обробки. Часто бланки також називають формою. Програма WORD дозволяє створювати форми і бланки, які можна розповсюджувати в електронному вигляді і заповнювати на комп'ютері. Електронний бланк на відміну від паперового використовується багаторазово. Тому він створюється не як звичайний документ, а як шаблон. Згадаємо, що шаблон є основою для інших документів, а сам залишається незмінним.
Створюють його, відкриваючи вікно Создание документа за допомогою команди Файл / Создать і встановлюючи в ньому перемикач Шаблон. Бланк містить статичні дані і поля форми, в які інформація заноситься при заповненні бланка. Зміст бланка визначається при його створенні. Розміщувати поля форми зручніше всього за допомогою таблиці. В цьому випадку елементи форми можна точно позицію вати, і при необхідності переміщувати групу елементів, як єдине ціле. Поля форми створюються в шаблоні за допомогою панелі інструментів Формы. Вона відкривається після встановлення прапорця біля напису Формы у вікні, що відкривається командою Вид / Панели инструментов. В програмі WORD можливі три види полів форми. Текстові поля призначені для введення рядків тексту. Прапорці вказують на позитивну чи негативну відповідь на питання, випадаючі списки дозволяють обирати один з кількох наданих варіантів. Настроювання полів виконують в діалоговому вікні Параметры. Щоб відкрити його, слід вибрати потрібне поле і клацнути по кнопці Параметры поля формы на панелі інструментів Формы. Щоб при заповненні форми дані можна було вносити лише в поля форми, виконується захист форми. Для цього потрібно клацнути по кнопці Защита формы на панелі інструментів Формы. Для використання форми потрібно дати команду Файл / Создать і вибрати в діалоговому вікні Создание документа шаблон, що відповідає потрібній формі. Поля форми вибираються клавіатурними командами ТAB і SHІFT + TAB. Заповнивши форму, її можна зберегти у вигляді звичайного документу або роздрукувати. На панелі Формы (зліва направо) знаходяться кнопки: текстове поле, прапорець, поле зі списком (випадаючий список), параметри поля форми, намалювати таблицю, добавити таблицю, вставити рамку, затемнення полів форми, захист форми.
Робота з таблицями
Таблиця – це набір стовпців і рядків, які містять в собі текст або числа. Таблиця складається зі стовпців і рядків, на перетині яких утворюється комірка. Рядки, як правило, нумеруються, а стовпці позначаються літерами. Ім`я комірки складається з літери, що позначає стовпець, і номера рядка. Наприклад, комірка, яка знаходиться на перетині другого рядка і крайнього лівого стовпця, має ім'я A2. Адреса визначає місце розташування комірки в таблиці. Таблиці використовуються в багатьох документах. Можна скласти просту таблицю, щоб гарно вивести список яких–небудь дат. Можна перелічити деякі типи документів, в яких застосування таблиці принесе користь користувачу:
l Ділові рахунки
l Резюме
l Кросворди та словесні ігри
l Перелік видів робіт з комірками для відмітки про їх виконання
l Календарі
l Сторінки планувальника
l Таблиці фінансових витрат і т.ін.
Щоб створити таблицю потрібно:
1. Клацнути мишею по кнопці Добавить таблицу в стандартній інструментальній панелі. На екрані з`явиться сітка.
2. Встановити вказівник миші над сіткою. При пересуванні миші над сіткою в нижній її частині виводиться розмір, який буде мати таблиця.
3. Вибравши розмір таблиці, клацнути лівою кнопкою миші. Таблицю можна створити і за допомогою команди Добавить таблицу з меню Таблица. Після вибору цієї команди відкривається вікно діалогу, в якому потрібно ввести розмір таблиці і натиснути на кнопку ОК.
В цьому ж вікні можна скористатися функціями автоматичного форматування.
Комбінації клавіш, що використовуються для встановлення курсору в комірках таблиці:
@ Tab – перехід до комірки, що стоїть справа від поточної (якщо курсор знаходиться в крайній правій комірці, буде здійснено перехід до першої комірки наступного рядка).
@ Shіft + Tab – перехід до комірки, яка стоїть зліва від поточної.
@ Alt + Home – перехід до першої комірки в рядку.
@ Alt + Page Up – перехід до першої комірки в стовпці.
@ Alt + End – перехід до останньої комірки в рядку.
@ Alt + Page Down – перехід до останньої комірки в стовпці.
@ ­ – клавіша управління курсором зі стрілкою, направленою вгору
@ ¬ – перехід до попередньої комірки.
@ ¯ – клавіша управління курсором зі стрілкою, направленою вниз
@ ® – перехід до наступної комірки.
Для автоматичного додавання рядка таблиці потрібно:
1. Встановити курсор в останню комірку таблиці.
2. Натиснути кнопку Tab. В кінці таблиці з`явиться новий рядок.
Для зміни ширини стовпця за допомогою автопідбору потрібно:
1. Виділити потрібні стовпці.
2. Вибрати команду Высота и ширина ячейки з меню Таблица.
3. У вікні діалогу, перейти на сторінку Столбец.
4. Клацнути мишею по кнопці Автоподбор. В такому режимі ширина стовпця буде регулюватися таким чином, щоб текст комірки розміщувався в одному рядку.
Інший спосіб змінити ширину стовпця – використати лінійку. На лінійці відмічається доступний в комірках простір для тексту. Для кожної комірки є свої маркери стовпців і відступів. Змінити ширину стовпця можна простим перетягуванням маркерів стовпця, а для зміни відступів тексту – перетягуванням маркерів відступів.
WORD  Аrt
Ефектні заголовки можна отримати за допомогою спеціального додатку WORD  Art, який призначений для створення фігурного тексту. Він надає можливість додати певної форми тексту, розмістити його на сторінці, пропонує варіанти зафарбовування шрифту (в тому числі узорного) і встановлення різних видів тіні. WORD  Art – це звичайний графічний додаток, який дозволяє вигинати текст документа, змінювати його розміри таким самим чином, як це робиться з будь–яким графічним зображенням.
Для того, щоб працювати в WORD Art потрібно:
1. Клацнути правою кнопкою миші по одній з інструментальних панелей і вибрати пункт WORD Art. (Можна вибрати команду Рисунок з меню Вставка, а потім команду WORD Art. Так відкривається бібліотека WORD Art).
2. Клацнути кнопкою миші по кнопці Добавить объект WORD Art (кнопка з зображенням нахиленої літери А).
3. Вибрати ефект перетворення тексту з бібліотеки і клацнути мишею по кнопці ОК, щоб відкрити ще одне вікно діалогу.
4. Надрукувати текст в рядку введення Текст.
5. Вибрати шрифт і встановити його розміри за допомогою відповідних випадаючих списків.
6. Клацнути мишею по одній з кнопок: Полужирный або Курсив.
7. Клацнути мишею по кнопці ОК. В документ вставиться об'єкт WORD Art.
Для зміни об'єкта WORD Art потрібно:
1. Клацнути по кнопці Формат объекта WORD Art на панелі інструментів WORD Art. Задаючи потрібні параметри на сторінках Цвет и линии, Размер, Положение и Обтекание діалогового вікна можна надати тексту потрібного вигляду.
2. Клацнути по кнопці Формат WORD Art і вибрати зі списку форму розташування тексту.
3. Після натискання на кнопку Свободное вращение і можна скористатися властивістю повороту тексту. Поворот на необхідний кут можна здійснити також за допомогою перетягування зелених прямокутничків, що розміщені у кутах об'єкта.
4. Щоб встановити однакову висоту символів потрібно клацнути по кнопці Выровнять буквы WORD Art по высоте.
5. Для того, щоб розташувати символи вертикально потрібно клацнути по кнопці Вертикальный текст WORD Art.
6. Щоб вирівняти текст, можна використати список, що з'явиться після натиснення мишею кнопки Выравнивание WORD Art.
7. Для встановлення інтервалів між символами потрібно використати випадаючий список Межсимвольный интервал WORD Art.
Для створення об'єкта WORD Art можна використати кнопку Добавить объект WORD Art з панелі Рисование. Для того, щоб вийти з WORD Art потрібно клацнути мишею за межами панелі WORD Art.
Для зміни шрифту, встановленого за замовченням, потрібно:
1. Вибрати команду Создать з меню Файл. Знайти шаблон, за яким буде створюватись документ. Для зміни шрифту вибрати потрібно вибрати шаблон Обычный.
2. Вибрати команду Шрифт з меню Формат щоб відкрити діалогове вікно.
3. Виділити шрифт, розмір та інші потрібні атрибути.
4. Клацнути мишею по кнопці По умолчанию.
5. Клацнути мишею по кнопці ОК.
Автофігури
WORD містить ряд наперед визначених зразків, які можна використовувати в будь–якому місці документа і заносити до них текст так само, як заноситься текст до надпису. Ці зразки можуть мати найрізноманітніші форми і отримали назву Автофігур.
Різниця у занесенні тексту до автофігур і до написів полягає лише в тому, що перед тим, як в автофігуру вписується текст необхідно клацнути по ній правою кнопкою миші і вибрати з меню, що з'явилось при цьому команду Добавить текст.
Таким чином можна в текст вставляти круги, овали, прямокутнички, лінії, стрілки, а потім друкувати в них текст.
Для створення автофігури потрібно:
1. Викликати на екран панель Рисование (якщо її немає).
2. Клацнути по кнопці Автофигура, для відкриття меню, яке містить шість категорій автофігур.
3. Вибрати автофігуру. При цьому вказівник прийме форму знака плюса (+).
4. Клацнути мишею в області документу, щоб вставити автофігуру стандартного розміру. Як і будь–який інший об'єкт, автофігуру можна переміщувати в будь–яке місце документу, змінювати її розмір за допомогою маркерів, добавляти рамку, тінь, колір, об'єм.
Для зміни надпису в автофігурі потрібно:
1. Виділити текст, який потрібно змінити, клацнути по кнопці Действия на панелі малювання і вибрати команду Изменить автофігуру.
2. В списку, що з'явився при цьому вибрати потрібну автофігуру.
Групи об’єктів
Для відокремлення визначеної кількості об'єктів потрібно:
1. Клацнути мишею по кнопці Выбор объектов (з зображенням білої стрілки) на панелі малювання.
2. Помістити вказівник в область документа. Натиснути ліву кнопку миші і не відпускаючи її, накреслити прямокутник навколо об'єктів, які необхідно виділити, після цього можна маніпулювати з об'єктами, як з єдиним цілим.
Для того, щоб згрупувати об'єкти потрібно:
1. Виділити об'єкти, які потрібно згрупувати.
2. Клацнути мишею по кнопці Действия на панелі малювання і вибрати команду Группировать.
Для того, щоб розгрупувати об'єкти потрібно просто виділити їх і клацнути мишею по кнопці Разгруппировать на панелі малювання.
Для того, щоб вирівняти об'єкти потрібно:
1. Виділити об'єкти.
2. Клацнути мишею по кнопці Действия на панелі малювання, клацнути по кнопці Выравнять/Распределить і вибрати зі списку спосіб вирівнювання. При цьому об'єкти будуть вирівнюватися один відносно одного.
Для розміщення об'єктів по шарам потрібно:
1. Виділити об'єкти.
2. Клацнути мишею по кнопці Порядок на панелі малювання і вибрати зі списку порядок розміщення об'єктів по шарам.
Для вставки зв'язного об'єкта потрібно:
1. Вибрати команду Рисунок з меню Вставка, вибрати пункт Из файла.
2. З списку вікна діалогу вибрати потрібний.
3. Клацнути мишею по кнопці Связь с файлом, потім по кнопці ОК.
Для створення нової категорії колекції потрібно:
1. Відкрити колекцію кліпів (вибрати команду Рисунок з меню Вставка та з меню, що з’явиться – пункт Картинки).
2. Клацнути мишею по кнопці Изменить, для виведення на екран зображення з списком всіх розділів.
3. Клацнути мишею по кнопці Создать, надрукувати назву нової категорії і клацнути по кнопці ОК.
4. Клацнути мишею по кнопці Закрыть.
Для зміни параметрів кліпа потрібно:
1. Вибрати об'єкт.
2. Клацнути мишею по кнопці Параметры кліпа.
3. Встановити прапорець на кнопці з назвою розділу, в який потрібно вставити об'єкт.
Для того, щоб добавити об'єкт в колекцію кліпів потрібно:
1. Відкрити колекцію і клацнути по кнопці Импортировать клипы.
2. Для переходу до другої папки скористатися списком Папка.
3. Клацнути мишею на назві потрібного файла, а потім по кнопці ОК.
Робота з графікою
Існують два основних типи графічних зображень, які використовують в текстових редакторах: растрові і векторні. Растрові зображення зберігаються у вигляді набору кольорових крапочок, так само як вони роздруковуються. Прикладом редактора, що працює з растровими зображеннями є графічний редактор Paіnt. Найчастіше для зберігання растрових зображень використовують формати BMP і PCX. У векторних зображеннях інформація про кожний об'єкт зберігається окремо. Наприклад коло може бути представлене радіусом, положенням центра, товщиною і кольором лінії. Змінювати розмір такого об'єкта простіше, оскільки він не складається з окремих крапок і тому деталі при збільшенні не змінюються. Векторні малюнки використовуються для збереження діаграм і графіків, а растрові – фотокарток або сканованих об'єктів. WORD за допомогою спеціальних засобів, які мають назву "фільтри", розпізнає найбільш популярні графічні формати. До переліку доступних в Wіndows растрових форматів відносяться Tag Іmage Fіle Format (TІFF), растр Wіndows (BMP), PC Paіntbrush Format (PCX), CompuServe Graphіcs Іnter–change Format (GІF).
Графіку використовують для оформлення документів, службових аркушів, книжок, журналів, звітів, навчальної літератури та інших документів. Кліпи – це електронні образи, які може вставити WORD в документ. Найпростіший спосіб вставки малюнка в документ – це використати колекцію кліпів.
Для того, щоб вставити графічне зображення потрібно:
1. Поставити курсор на місце, в яке потрібно вставити малюнок.
2. Вибрати команду Рисунок з меню Вставка. В меню, що з'явиться після цього, вибрати команду Картинки (з'явиться колекція кліпів, яка зберігається в папці ClіpАrt). В лівій частині вікна знаходиться перелік розділів, по яких відсортовані малюнки.
3. Клацнути мишею на назві потрібного розділу в лівому списку, щоб продивитися малюнки лише цієї категорії.
4. Клацнути мишею по малюнку, що сподобався. Якщо клацнути мишею по кнопці Увеличить, то WORD буде збільшувати зображення, вказуючи його назву. В лівому нижньому куті вікна знаходяться ключові слова, які описують зміст кожного виділеного малюнка. Вони використовуються для пошуку об'єкта в колекції.
5. Натиснути на кнопку Вставить. Навколо малюнка розташовані маленькі прямокутнички, які називаються маркерами розміру і з'являються завжди, коли виділяється малюнок. З їх допомогою можна змінювати розміри малюнка.
6. Клацнути мишею за межами малюнку. Маркери розміру зникнуть.
Для того, щоб знайти малюнок за ключовим словом потрібно:
1. Вибрати команду Рисунок з меню Вставка, в меню, що з'явилося після цього вибрати команду Картинки.
2. Клацнути мишею по кнопці Поиск.
3. У вікні діалогу, ввести в полі введення Ключевые слова слово, яке коротко описує потрібний малюнок. Всі інші параметри залишити такими, яким вони є.
4. Клацнути мишею по кнопці Найти. WORD відшукає всі файли, які в своїй назві містять ключове слово, незалежно від типу малюнка і його назви. При цьому WORD створює нову категорію – Найденные клипы. При закритті вікна категорія Найденные клипы знищиться.
5. Вибрати потрібну картинку і клацнути мишею по кнопці Вставить, щоб помістити малюнок в документ.
Окрім об'єктів Clіp Art в документ можна вставляти фотографії, відеокліпи, звукові ролики, а також багато інших елементів. Всі ці елементи носять назву – об'єкти.
Для виділення малюнка і зняття виділення потрібно:
1. Щоб виділити малюнок потрібно клацнути в області його зображення мишею. Малюнок вважається виділеним, якщо навколо нього знаходяться маркери розміру.
2. Для зняття виділення потрібно клацнути мишею в будь–якому місті документа, поза малюнком.
Для переміщення малюнка потрібно:
1. Поставити вказівник миші в область малюнка. При цьому вказівник прийме вигляд чотирьох стрілочок, які направлені в різні сторони.
2. Відтягнути малюнок в потрібне місце і відпустити кнопку миші.
3. Зняти виділення малюнка.
Для того, щоб об'єкт переміщувати строго по вертикалі або горизонталі, потрібно при русі миші тримати натиснутою клавішу Shіft. Для зміни розмірів малюнка можна використовувати один з кутових маркерів, а для зміни окремо висоти або ширини – маркери, що позначають сторони малюнка.
Для зміни розмірів малюнка потрібно:
1. Виділити малюнок.
2. Змістити вказівник миші на один з маркерів (вказівник повинен змінити свою форму на подвійну стрілочку).
3. Перетягнути маркер в потрібному напрямку (при цьому малюнок буде змінювати свій розмір).
4. Відмінити виділення малюнка.
Для встановлення вихідного розміру малюнка потрібно:
1. Клацнути правою кнопкою миші по малюнку. В меню, що з'явилося при цьому вибрати команду Формат рисунка. З'явиться діалогове вікно, в ньому перейти на сторінку Размер.
2. Клацнути мишею по кнопці Сброс, щоб повернути малюнку попередні розміри. 
3. Клацнути мишею по кнопці ОК.
Іноді потрібно знищити деякі частини малюнка, добавити, змінити розташування тексту навколо малюнка, добавити рамку, змінити колір фону або колір самого малюнка. Все це можна швидко робити в WORD.
Для додавання назви до малюнку потрібно:
1. Виділити малюнок. В меню Вставка вибрати команду Название.
2. У діалоговому вікні ввести потрібну назву.
3. Клацнути мишею по кнопці ОК.
Назва повинна бути такою, щоб користувачу було зрозуміло, що відображає малюнок. Тому доцільно назву робити змістовною.
Для зміни назви малюнка потрібно:
1. Виділити малюнок. Вибрати команду Название з меню Вставка. В полі введення Название клацнути мишею і змістити курсор на назву.
2. Надрукувати текст назви.
3. Вибрати з випадаючого списку Положение одне із запропонованих значень.
4. Клацнути мишею по кнопці ОК.
Слово Рисунок – це мітка, яка являє собою незмінну частину назви.
Для зміни мітки потрібно зробити: у діалоговому вікні, що відкрилося при додаванні до малюнку назви потрібно вибрати нову мітку зі списку Постоянная часть. Клацнути мишею по кнопці Создать і ввести текст мітки в полі введення Название. За допомогою WORD можна вибирати способи нумерації за допомогою кнопки Нумерация.
Для виведення інформаційної панелі, призначеної для налаштування зображення потрібно виконати одну з двох дій:
1. Клацнути правою кнопкою миші по одному з малюнків, вибрати команду Панель инструментов.
2. Клацнути правою кнопкою миші по одній з інструментальних панелей і вибрати пункт Настройка изображения. Для вибору типу кольору малюнка потрібно клацнути мишею по кнопці Изображение на інструментальній панелі і вибрати тип малюнка.
Доступні наступні типи кольорів:
² Авто – встановлюється за змовченням для кольорових і чорно–білих малюнків.
² Оттенки серого – в результаті отримається об'ємне, намальоване відтінками сірого кольору зображення з високою роздільною здатністю, схоже на чорно–білу фотокартку.
² Черно/белое – звичайний малюнок, який має лише два кольори: чорний і білий.
² Подложка – нечітке зображення, яке схоже на водяний знак, що створює фон на сторінці.
В графіці також можна регулювати контрастність і яскравість. Контрастність визначається різницею між відтінками кольорів, а яскравість вказує на те, наскільки яскравим або блідим є малюнок. Контрастність є важливим параметром для зображення сірих малюнків, а яскравість – для зображення водяних знаків. На панелі регулювання зображення є по дві кнопки для регулювання яскравості і контрастності: 
¯ Якщо клацнути по кнопці Увеличить яркость, то виділений малюнок стане світлішим.
¯ Якщо клацнути по кнопці Уменьшить яркость, то малюнок стане темнішим і водночас чіткішим.
¯ Якщо клацнути по кнопці Увеличить контрастность, то світлі кольори малюнка стануть ще світлішими, а темні – ще темнішими.
¯ Якщо клацнути по кнопці Уменьшить контрастность, то зменшиться різниця між відтінками одного кольору.
Для того щоб поновити початкові значення яскравості і контрастності малюнка потрібно:
1. Клацнути по кнопці Формат рисунка на інструментальній панелі Настройка изображения (або клацнути правою кнопкою миші в області малюнка і вибрати з випадаючого меню команду Формат рисунка).
2. Перейти на сторінку Рисунок діалогового вікна і клацнути мишею по кнопці Сброс. Якщо на екрані є панель регулювання зображення, то можна просто клацнути по кнопці Сброс параметров рисунка. Команда Сброс відновить початкові параметри малюнка. Обрізанням малюнка можна зменшити або збільшити його розміри.
Для того, щоб обрізати малюнок потрібно:
1. Виділити малюнок, який потрібно обрізати.
2. Клацнути по кнопці Обрезка на панелі Настройка изображення. Якщо при цьому перемістити вказівник миші до одного з маркерів розміру, то поряд з вказівником з'явиться зображення ножиців.
Кутові маркери зрізають малюнок зо всіх боків. Бокові маркери – відповідно обрізають малюнок з правого або з лівого боку. Аналогічне призначення мають маркери, які знаходяться біля верхньої і нижньої межі малюнка. 3. За допомогою переміщення маркерів змінити розмір рамки так, щоб потрібна частина малюнка заповнювала усю її область. Для відновлення початкових розмірів малюнка можна клацнути по кнопці Сброс, яка розташована на цій же сторінці діалогового вікна. За замовченням текст розташовується зверху і знизу від малюнка і його немає справа і зліва. Така манера розміщення тексту має обтікання.
Для зміни обтікання малюнка текстом потрібно:
1. Виділити малюнок і клацнути по кнопці Обтекание текстом, яка знаходиться на панелі Настройка изображения.
2. При цьому випаде список допустимих способів обтікання. Вибрати зі списку потрібний спосіб обтікання.
Малюнки, що розташовані на діалоговій сторінці поряд зі значеннями параметрів обтікання, вказують на результат застосування кожного способу.
Тип обтікання тексту Вокруг рамки допускає створення невидимої прямокутної рамки навколо малюнка. Це прямокутне обтікання. Обтікання По контуру передбачає обтікання малюнка текстом. Сквозное. При такому обтіканні текст друкується в області малюнка у вільних місцях з урахуванням шарів. Нет обтекания. Цей спосіб обтікання здійснює накладання тексту на малюнок. При цьому частина тексту може стати невидимою, тобто частину малюнка буде закривати текст. Обтікання тексту Сверу вниз. При цьому текст справа і зліва не друкується. Інколи, при оформленні документів, публікацій, фірмових бланків вибирають малюнок у вигляді водяного знаку, зробивши його трішки світлішим і розмістивши його на задньому плані. Для цього потрібно клацнути мишею по кнопці Изображение на інструментальній панелі Настройка изображения і вибрати тип Подложка. Уточнити спосіб обтікання малюнка можна використовуючи сторінку Обтекание діалогового вікна, що дозволяє задавати параметри форматування малюнка. Для того, щоб його відкрити потрібно клацнути мишею по кнопці Формат рисунка, розташованій на панелі Настройка изображения і перейти на сторінку Обтекание. Панель Обтекание містить ті самі параметри обтікання, що й інструментальна панель. Але до того ж ще містить такі стилі обтікання тексту, як: 
¯ Вокруг. В цьому випадку текст буде щільно притиснутий до малюнка. Текст починає друкуватись справа, розривається посередині і продовжує друкуватись зліва від малюнка. 
¯ Слева. Текст щільно притискається до лівого боку малюнка, а справа його немає. 
¯ Справа. Текст щільно притискається до правого боку малюнка, але відсутній зліва. 
¯ По большей стороне. Текст притискається з того боку, з якого більше місця для його друку. Якщо посунути малюнок до лівого поля сторінки, то текст буде притискатися до правого його боку і навпаки. 
Будь–який малюнок можна помістити в рамку. Рамка являє собою простий або об'ємного вигляду прямокутник довільного кольору і товщини, при цьому відрізки, що його складають можуть бути будь–якого стиля.
Для створення рамки до малюнка потрібно:
1. Виділити малюнок і клацнути мишею по кнопці Формат рисунка, що міститься на панелі Настройка Изображения.
2. Клацнути по закладці Цвета и линии. Вибрати параметри форматування рамки: колір рамки і фон малюнка.
3. На панелі Линии вибрати колір рамки і вибрати інші значення параметрів, що визначають манеру малювання рамки: тип, товщину, шаблон.
4. Вибрати тип ліній зі списку Тип.
5. Зі списку Шаблон вибрати типи лінії.
6. В полі введення Толщина ввести значення товщини лінії.
7. Клацнути мишею по кнопці ОК.
Крім рамки можна змінити колір фону малюнка. Параметри заливання фону можна змінити у діалоговому вікні, що визначає параметри форматування малюнка на сторінці Цвета и линии. Крім способів заливання фону звичайним кольором можна використати градієнтне заливаня або визначити фон конкретної текстури.
Для встановлення заливки потрібно:
1. Виділити малюнок. Клацнути мишею по кнопці Формат рисунка, що міститься на панелі Насторойка изображения.
2. Клацнути по закладці Цвета и линии, і з випадаючого списку Цвет, що розміщений на панелі Заливка вибрати потрібний колір фону.
3. Для вибору нового типу заливання потрібно вибрати в списку кольорів пункт Способы заливки.
У діалоговому вікні Заливка можна змінити спосіб заливання одним кольором на градієнтний спосіб або використати один з доступних типів текстури. В WORD також можна пов'язати малюнок з потрібним абзацом, або як ще називають встановити зв'язок малюнку і абзацу.
Для зміни способу позиціювання малюнка потрібно:
1. Виділити малюнок.
2. Клацнути по ньому правою кнопкою миші і вибрати з меню команду Формат рисунка. Перейти у вікні діалогу на сторінку Положение.
3. Поміняти значення параметрів і клацнути мишею по кнопці ОК.
Основні доступні параметри
Для того, щоб розташувати малюнок з визначеним відступом по горизонталі від лівого краю поля, лівого краю сторінки або від лівого краю колонки, потрібно ввести число в рядок введення По горизонтали, а потім вибрати потрібний елемент з випадаючого списку От. Для того, щоб розмістити малюнок з визначеним відступом по вертикалі від верхнього поля, верхнього краю сторінки або верхнього краю абзацу, потрібно ввести число в рядок введення По вертикали, а потім вибрати потрібний елемент з випадаючого списку От. Якщо потрібно пов'язати малюнок з абзацом, потрібно встановити прапорець на кнопці Перемещать вместе с текстом. Для того, щоб малюнок завжди знаходився на одній сторінці з текстом, з яким він пов'язаний, потрібно встановити прапорець на кнопці Установить привязку. Якщо потрібно, щоб малюнок став частиною абзацу, то потрібно зняти прапорець з кнопки Поверх текста.
Надписи
Поряд з малюнком часто використовують надписи. Надпис – це контейнер для тексту. Надпис може бути видимим або невидимим (при цьому текст залишається видимим). Надпис використовують для малюнків, таблиць і інших об'єктів. Для роботи з надписами використовують панель малювання. Для того щоб вивести панель на екран, потрібно клацнути правою кнопкою миші по одній з інструментальних панелей і вибрати пункт Рисование з випадаючого переліку.
Для створення надпису потрібно:
1. Клацнути мишею по кнопці Надпись на панелі малювання і пересунути вказівник в область документа. При цьому вказівник змінить свою форму на знак, який схожий на знак "+".
2. Клацнути мишею в тому місці документа, в якому потрібно створити надпис. Створити надпис можна також за допомогою команди Надпись з меню Вставка. В надпис можна вставляти малюнок. Перевага використання надпису полягає в тому, що в ній можна комбінувати текст з малюнком і використовувати таку структуру як єдине ціле.
Для створення надпису з малюнком і текстом потрібно:
1. Клацнути мишею по кнопці Надпись на панелі малювання. Клацнути в області документа для створення надпису.
2. Набрати текст.
3. Курсор встановити на надпис і вибрати команду Рисунок з меню Вставка, потім пункт Картинки з випадаючого меню.
4. Вибрати малюнок і клацнути по кнопці Вставить.
5. Змінити розмір надпису з текстом і малюнком шляхом буксирування одного з маркерів розміру надпису.
Для того, щоб вставити зміст файла в надпис потрібно:
1. Встановити курсор на надпис.
2. Вибрати команду Файл з меню Вставка.
3. Вибрати потрібний файл і клацнути мишею по кнопці ОК.
Для того, щоб виділити надпис потрібно клацнути на його межі. Якщо натиснути клавішу Delete, коли надпис виділено, то його буде знищено разом зі своїм змістом. Якщо ж натиснути клавішу Delete, коли курсор просто присутній в надписі, то знищиться лише один символ або виділений в надписі об'єкт. Для зміни розміру надпису можна використати маркери зміни розмірів. Для переміщення надпису потрібно встановити вказівник миші в область її границь, натиснути ліву кнопку миші (при цьому вказівник миші прийме вигляд стрілочок, направлених в різні сторони) і тримаючи її відбуксирувати надпис на нове місце. Також можна змінити обтікання надпису текстом зовні і внутрішні відступи (відступ тексту, що розташований всередині надпису, від його меж). Щоб змінити обтікання текстом потрібно встановити курсор в області надпису, клацнути по кнопці Обтекание текстом на панелі Настройка изображения і вибрати спосіб обтікання.
Для регулювання відступів тексту від меж надпису потрібно:
1. Клацнути правою кнопкою миші в області межі надпису і в меню, що з'явиться вибрати команду Формат надписи.
2. Перейти на сторінку Надпись.
3. Змінити значення параметрів і клацнути мишею по кнопці ОК.
Облямівка
За замовченням навколо надпису встановлюється тонка чорна облямівка. Колір її можна змінити. Змінювати можна також тип ліній, їх товщину. Це робиться за допомогою панелі малювання або діалогового вікна форматування надписів.
Для зміни облямівки потрібно:
1. Клацнути мишею в області надпису, а потім по кнопці Цвет линий на панелі малювання і вибрати потрібний колір.
2. Клацнути по кнопці Тип линии на панелі малювання і вибрати тип лінії і її товщину.
На панелі малювання знаходяться дві кнопки, призначені для використання спеціальних ефектів: тіні і об'єму.
Щоб добавити тінь потрібно:
1. Клацнути мишею в області надпису, а потім по кнопці Тень на панелі малювання.
2. Клацнути по одному з елементів списку, вибравши тінь.
Для додавання ефекту об'єму потрібно:
1. Клацнути мишею в області надпису, а потім по кнопці Объем на панелі малювання. 
2. Вибрати ефект.
Для зв'язування надписів потрібно:
1. Створити надписи, які будуть зв'язуватись.
2. Виділити перший надпис і клацнути мишею по кнопці Создать связь с надписью на панелі форматування надписів.
3. Клацнути мишею по другому надпису, щоб зв'язати його з попереднім.
Для перетворення надпису в рамку потрібно:
1. Клацнути мишею по надпису, який потрібно перетворити в рамку. Вибрати кнопку Формат надписи на панелі Найстройка изображения, після чого перейти у вікні діалогу на сторінку Надпись.
2. Клацнути по кнопці Преобразовать в рамку і натиснути кнопку ОК.
Для зміни інших параметрів форматування рамки можна використати команду Рамка з меню Формат.
WORD  та Іnternet
WORD тісно інтегрується з Іnternet. Можна безпосередньо з WORD увійти в Мережу, добавити в документ зв'язок з Web–вузлом, перетворити документ WORD  в документ Web, створити Web–сторінку і т.ін. Для того, щоб здійснювати зв'язок з Іnternet, потрібно мати модем і Web–броузер. Іnternet Explorer (провідник Іnternet) – один з найпопулярніших Web–броузерів входить у комплект, що постачається разом з WORD . Цей Web–броузер також інтегрований у системі Wіndows. Панель Web (кнопка із зображенням глобуса із двома стрілками) знаходиться на стандартній інструментальній панелі. Якщо вона відкрита, то можна простим натисканням мишею запустити Web–броузер та ініціювати підключення до Іnternet.
Якщо на комп'ютері зберігаються файли URL (Unіform Resource Locatіon) зі спеціальною формою запису адреси Web–сервера, яка використовується для швидкого доступу до Web–сторінок серверу, що може знаходитись в будь–якому місці земної кулі, то завантажувати сторінки можна так само, як і звичайні документи WORD . При запуску файлів, записаних у такому форматі, WORD  автоматично запускає Web–броузер для встановлення зв'язку. Усі документи, призначені для посилання в Мережу мають бути формату HTML (Hypertext Markup Language) – гіпертекстова мова розмітки документів для публікації їх у Всесвітній павутині. Для їх відправлення до різноманітних областей Web–вузла Mіcrosoft призначений пункт довідки Mіcrosoft на Web. Для створення в WORD  власної Web–сторінки не потрібно вивчати усі особливості мови HTML, оскільки в цьому допомагають спеціальні Web–майстри. 
Для створення Web–сторінки за допомогою Web–майстра потрібно:
1. Вибрати команду Создать в меню Файл і перейти на сторінку Web–страницы у діалоговому вікні, що з'явилось при цьому.
2. Двічі натиснути лівою кнопкою миші по піктограмі Мастер Web–страниц для того щоб з'явилося вікно майстра.
3. Обравши тип Web–сторінки, клацнути мишею по кнопці Далее.
4. Обравши з наступного списку стиль сторінки, клацнути мишею по кнопці Готово. Все, що потрібно робити користувачу – це замінювати тест, який розміщено на сторінці на власний.
Гіперпосилання
Гіперпосилання призначені для переходу до наступного розділу або до іншої сторінки, для доступу до звукового файлу або файлу з відео. Найпростіший спосіб створити гіперпосилання – це скористатися засобом автоматичного форматування:
1. Вибрати команду Автозамена з меню Сервис і перейти у діалоговому вікні на сторінку Автоформат при вводе.
2. В панелі Автоматически при вводе клацнути мишею по кнопці Адреса Интернет и сетевые пути гиперссылкам.
Тепер, коли друкується ім'я файлу або Іnternet–адреса, WORD  автоматично перетворює текст у гіперпосилання. Створення посилання вимагає введення адреси. Якщо її потрібно знайти, можна скористатися діалоговим вікном Добавить ссылку. Щоб його відкрити, потрібно клацнути мишею по кнопці Добавить гиперссылку, що міститься в стандартній інструментальній панелі (на ній зображено глобус зі шматком ланцюга) або вибрати команду Гиперссылка з меню Вставка. В WORD  можна також настроювати вигляд кнопок, розміщених на панелях на свій смак. Це робиться за допомогою редактора кнопок, що пропонує для вибору якусь із наданого переліку позначку або дозволяє редагувати вже існуючу. WORD  дозволяє також створювати власні панелі з потрібними інструментами.
Робота із системою орфографії
Нерозривний пробіл  –  CTRL+SHІFT+ пробіл (наприклад, Т.Г. Шевченко – щоб ініціали не відривались від прізвища під час перенесення на наступну стрічку).
М’який перенос  –  CTRL+”–” (при друці його не видно, а коли слово переноситься, то він з’явл-яється; використовується, наприклад, для зменшення відстані між словами).
Нерозривний перенос  –  CTRL+SHІFT+”–“ (використовується замість дефісу, по коду як тире).
Перевірка активного документу на стилістичні, граматичні та орфографічні помилки з виведенням рекомендацій по їх виправленню: Сервис Þ Правописание або клавіша F7.
Для перевірки орфографії в поточному документі слід виділити необхідний фрагмент і вибрати в контекстному меню пункт Орфография або натиснути клавішу F7.